Поради лікаря




ДИФТЕРІЯ ПОВЕРНУЛАСЬ!!!

Багато  хто вважає дифтерію проблемою з минулого, але це зовсім не так. Й досі продовжують реєструються поодинокі випадки цього захворювання  серед  дітей і дорослих.

У 1991–1998 роках в Україні вже була епідемія. Тоді через низьке охоплення вакцинацією захворіло близько 20 тисяч людей, 696 із них померли, зазначають в МОЗ. Впродовж останніх років в Україні реєструвалися поодинокі випадки – не більше ніж 10 випадків на рік.

Цього року в Україні станом на листопад 2019року було зафіксовано 21 випадків дифтерії, з них  - 18 у жовтні місяці. 5 хворих з діагнозом “дифтерія” зареєстровано у Закарпатській області, 2 випадки в Києві , по одному випадку в Тернопільській області та на Харківщині. Ще 10 осіб в Закарпатській області є носіями інфекції.

В Україні вкрай низький рівень охоплення щепленнями від цієї інфекції: вакциновані лише 59% дітей до року, дорослих – 52,3%.

Дифтерію вважається більш небезпечною хворобою, ніж кір. Адже за статистикою, 50-100 випадків з 1000 завершуються летально.

Збудником захворювання є дифтерійна паличка, передається повітряно-крапельним та побутовим шляхом(тобто нею можна заразитися через посуд,іграшки,канцелярські товари).Інфікуватися можна тільки від людини(хворого,носія чи реконвалесцента).Важливо знати,що носіями збудника дифтерії можуть бути люди без симптомів хвороби, але із небезпечними мікробами в носоглотці.

Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.

Перші симптоми дифтерії нагадують ангіну: підвищення температури, біль у горлі, ускладнення дихання та ковтання, осиплість голосу. Проте одна із головних ознак – це фібринозний наліт на уражених інфекцією органах. Зазвичай – це мигдалини.

Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї (bullneck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів — участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно гіперемована і набрякла.

Можлива також дифтерія інших локалізацій:

Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка — загальні симптоми.

Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу з глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка.

Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину.

Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.

Так на Луганщині в цьому році зареєстровано дифтерію ока.

Ускладнення:

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

  • блокування дихальних шляхів;
  • інфекційно-токсичний шок;
  • пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
  • ураження нервової системи;
  • нефрозонефрит;
  • легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Дифтерія належить до небезпечних інфекційних захворювань, єдиним способом профілактики яких є вакцинація. Для багатьох щеплення від дифтерії – це щось страшне і небезпечне, та насправді це входить в обов'язкову програму попередження захворювань.

 

Щеплення від дифтерії мають отримувати усі — і діти, і дорослі протягом усього життя, кожні 10 років. Отримавши щеплення, організм виробляє антитіла, які нейтралізують токсин. Адже саме токсин є головним фактором, що ушкоджує клітини організму людини.

▪ За календарем профілактичних щеплень дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну у 16 років — АДП-М.

▪ Далі необхідно вакцинуватися повторно кожні 10 років,так як  вакцинація в дитинстві дорослому вже нічого не гарантує. Тобто якщо останнє щеплення проти дифтерії отримано в 16 років, наступне потрібно зробити у 26. І так далі кожні десять років.

▪ Якщо ви вже дорослі, але не були раніше вакциновані або у вас немає записів про відповідні щеплення — для захисту від дифтерії та правця необхідна триразова вакцинація АДП-М. Між першим і другим щепленнями інтервал має бути не менше ніж місяць та шість місяців між другим і третім щепленнями.

▪ Дорослим достатньо однієї дози, якщо вони отримали принаймні три дози в дитинстві. В такому випадку достатньо просто нагадати організму про цей токсин, імунна пам’ять швидко виробить антитіла.

▪ Усім вагітним жінкам слід запропонувати вакцину від дифтерії, правцю та вакцину від кашлюку протягом другого або третього триместру, в термії від 21 до 32 тижнів під час кожної вагітності незалежно від історії вакцинації.

Вакцину від кашлюка, дифтерії та правця Україна закуповує в Індії. Вона є якісною, безпечною та прекваліфікованою в лабораторіях ВООЗ. Таку вакцину використовують у всьому світі. Повну гарантію того, що зараження не станеться, лікарі не дають, але навіть під час епідемії та при інфікуванні захворювання пройде в більш легкій формі та без ускладнень, якщо була проведена профілактика від дифтерії.

Наразі в усіх областях України є якісна та безпечна вакцина у достатній кількості — є 1,79 млн доз вакцини АКДП, 178 тисяч доз АДП та 5,4 млн доз АДП-М. Зробити щеплення усі можуть безоплатно у свого сімейного лікаря, терапевта.

Отож бережіть себе та пам`ятайте,що краще попередити таке грізне захворювання як Дифтерія!

 

 21-11-2019

 

Лікар- інфекціоніст КП «ЦМЛ м. Олександрії»                                          Тропак М.З.

 

 

Хвороба з маскою або Лайм Бореліоз!

Нарешті наступив довгоочікуваний сезон заміських пікніків, прогулянок в лісі, відпочинку та праці на дачі. Але  починаючи з квітня місяця до серпня/вересня одночасно відкривається сезон активності кліщів. Ці невеликі створіння можуть переносити 18 бактеріальних патогенів: 8 видів належать до рикетсій, 4 – до борелій, 3 види – до ерліхій та ще 3 – до бартонел.

В Україні ,як і в інших країнах світу,в останні роки відбувається активізація природних вогнищ  зоонозів та захворювань, що вони викликають таких, як кліщовий енцефаліт та бореліоз. Серед причин такого явища екологічні зміни(зокрема глобальне потепління),що сприяє збільшення кількості кліщів,комарів та мишоподібних гризунів-переносників інфекцій.

За рівнем захворюваності перше місце серед кліщових інфекцій посідає хвороба Лайма.

Шлях зараження відбувається не тільки через укус кліща,а також внаслідок розчавлювання кліща (наприклад при спробі зняти із свійських тварин та потрапляння вмісту кишечника в мікротравми шкіри та кон’юнктиви). Аліментарний шлях зараження реалізується при вживанні в їжу сирого молока (переважно козячого) й інших молочних продуктів без термічної обробки. Початкові симптоми хвороби Лайма проявляються протягом 5-30 днів , у середньому 14 днів після моменту укусу, стільки триває інкубаційний період. Перші ознаки нагадують симптоми грипу : головний біль, озноб, нудота, температура від субфебрильної до 40С, біль в м'язах і суглобах, виражена слабкість, швидка стомлюваність, сонливість.  Місце, куди вкусив кліщ, червоніє,  пляма постійно збільшується, у середньому розміри  почервоніння становлять не більше 10 см, іноді досягаючи 60 см.

Еритема може зберігатись тривалий час (місяці), іноді зникає без лікування через 2-3 тижні, в окремих випадках швидше (через 2-3 дні). На фоні лікування вона швидко регресує і до 7-10-го дня повністю зникає безслідно або залишаючи після себе пігментацію і лущення. На місці укусу кліща залишається скориночка або рубець. У деяких хворих і на інших ділянках шкіри виникають «дочірні» еритеми.

Еритема може перебігати без гарячки і без інтоксикації та бути єдиним симптомом захворювання. Слід зазначити, що первинна алергічна реакція шкіри на укус кліща не має нічого спільного з кліщовим бореліозом, вона зникає через 1-2 дні після видалення кліща. Водночас, захворювання може перебігати без еритеми, але з гарячкою, інтоксикацією, що дуже утрудняє клінічну діагностику. У таких випадках підтвердження діагнозу можливе лише за допомогою лабораторних методів дослідження.

Отож навіть першу гостру стадію захворювання легко сплутати з алергічним дерматитом(якщо не був помічений укус кліща) та ГРВІ.

Друга стадія розвитку хвороби (від 1 до 3 місяців після укусу) – стадія дисемінації, коли відбувається поширення збудника хвороби з первинного вогнища по організму людини. Гематогенна і лімфогенна дисемінація відбувається у лімфатичні вузли, паренхіматозні органи, суглоби, нервову систему, де борелії захоплюються системою мононуклеарних фагоцитів з формуванням метастатичних вогнищ запалення. Це може проявлятися пульсуючим головним болем,підвищенням температури тіла , розладами сну та настрою, лімфоцитомою в місці укусу,задишкою,тахікардією.

Третя стадія – найтяжча  для людини, це період хронічної (пізньої) інфекції, коли незворотньо вражаються певні «органи-мішені»: шкіра (хронічний атрофічний акродерматит, анетодермія), суглоби  (прогресуючи артралгії, які змінюються хронічним рецидивуючим поліартритом), нервова система (хронічний енцефаломієліт, полінейропатія, спастичний пара парез, атаксія, хронічна аксональнарадикулопатія), очі (прогресуючий кератит).

Лайм-Бореліоз може тривалий час протікати в латентній формі, коли об’єктивні й суб’єктивні симптоми відсутні, понад 10 років. Доведено, що в усі періоди хвороби через багато років після інфікування, можна виявити живі спірохети (збудники хвороби).

Зазначимо, що пацієнт із хворобою Лайма не є небезпечним для оточення, тобто кліщовий бореліоз не передається від людини до людини. Лікування треба проводити обов’язково, чим раніше хворий звернеться до лікаря, тим більш сприятливі прогнози щодо одужання.

Поділ на стадії є умовним і клінічні прояви всіх періодів хвороби в одного хворого не  обов’язкові. В одних випадках може бути відсутньою перша стадія, в інших - друга або третя. Іноді хвороба проявляється тільки в хронічній стадії.

Рання діагностика основується на клініко-епідеміологічних даних. При наявності у хворого типової кільцевидної еритеми діагноз реєструють навіть при відсутності лабораторного підтвердження і даних про укус кліща.

 

Специфічна профілактика іксодових кліщових бореліозів поки що не розроблена, тобто вакцини немає.

Якщо людина зазнала укусу кліща, вона негайно має звернутися по медичну допомогу. Для екстреної профілактики цього захворювання призначить  антибіотикотерапію.

Отже, Бореліоз – достатньо серйозне захворювання, яке важко діагностується у хронічній стадії та приміряє маски інших хвороб. Тому легковажне ставлення до укусу на перший погляд маленьких та безобідних створінь (кліщів) може мати фатальні наслідки для життя та здоров’я.

Отож бережіть себе від кліщів та вчасно звертайтеся за медичною допомогою.

 03-06-2019р

   Лікар-інфекціоніст МЛ№1                                                                          Тропак М.З.

 

 

«Залізодефіцитна анемія»

            Залізодефіцитна анемія – захворювання, що характеризується зниженням кількості еритроцитів, гемоглобіну і заліза в крові та тканинах, і тим самим недостатнім  постачанням органів киснем та поживними речовинами. Цей вид анемій є найпоширенішим мікроелементозом, що зустрічається серед населення земної кулі.

Виникає залізодефіцит у осіб, що мають порівняно високу потребу в залізі  ( діти, жінки дітородного віку, вагітні, люди похилого віку), але споживають їжу відносно бідну залізом. Кровотечі ( гострі та хронічні), що виникають при геморої, надмірних місячних, лейоміомі матки, виразках шлунку та кишківника, злоякісних пухлинах обумовлюють залізодефіцит в організмі. Загальні запаси заліза в організмі здорової людини складають    3-6 г залежно від віку та статі, біля 2/3 цієї кількості знаходиться в еритроцитах, решта в кістковому мозку, селезінці, м’язах, печінці. Добова потреба заліза для дорослих складає 20-30 мг.

            При дефіциті заліза змінюється діяльність всіх органів і систем, а це обумовлює порушення адаптації організму до різних захворювань, оскільки залізо виконує багатофункціональну роль в організмі, забезпечує метаболізм кожної клітини.

            Ознаки анемії: швидка втома, зниження працездатності, сонливість, запаморочення, задишка, серцебиття, втрата свідомості, відсутність апетиту, спотворення смаку, хворі можуть їсти крейду, глину, лід, крохмаль, сире тісто, фарш, крупи. Спостерігається блідість та сухість шкіри, тріщини в куточках рота, ламкість та випадіння волосся, ламкість та викривлення нігтів, поколювання та відчуття щеміння в язиці, утруднення проходження твердої їжі по стравоходу, тупий біль під грудьми.

            Проявом дефіциту заліза є схильність до гострих запальних процесів, висока частота формування хронічних вогнищ інфекцій та розвиток хронічних запальних процесів різної локалізації.

            Картина крові характеризується зниженням гемоглобіну, низьким кольоровим показником, зменшенням розмірів і зміною форми еритроцитів.

            Рівень заліза в сироватці крові знижений.

            При лікуванні залізодефіцитної анемії слід у першу чергу усунути причину її виникнення. Призначається дієта, збагачена білками, залізом та вітамінами. Потрібно вживати продукти з великим вмістом заліза: печінку та м’ясо яловичини, яйця, рибу, крупи, гарбузову кашу, моркву, буряк, селеру, петрушку.

            Корисно вживати мед, волоські горіхи, чорницю, чорну смородину, суницю, полуницю, малину, черешню, яблука, персики, виноград, шипшину, чорнослив.

            Для лікування залізодефіцитної анемії застосовують препарати заліза для прийому усередину. Вибір цих препаратів великий, відрізняються вони кількістю заліза та наявністю допоміжних компонентів ( аскорбінова кислота, вітаміни групи В, фруктоза та інші). Випускаються в таблетках, капсулах, сиропах, розчинах. Вибір препарату проводиться індивідуально і  залежить від ступеню анемії та наявності супутніх захворювань.

            Лікування залізодефіцитної анемії тривале (3-4 місяці) під контролем загального аналізу крові.

            Профілактика.

З метою своєчасного виявлення анемії потрібно не рідше одного разу на рік контролювати загальний аналіз крові. Особи зі схильністю до розвитку дефіциту заліза ( період статевого дозрівання у дівчат, багатодітні жінки, жінки під час вагітності) також повинні вживати їжу із достатнім вмістом заліза.

            Якщо причина анемії не усунена ( надмірні місячні, кровотечі гемороїдальні), призначається профілактичне лікування препаратами заліза протягом  місяця 2 рази на рік або щомісячно на протязі 7-10 днів.

            Всі хворі із залізодефіцитною анемією підлягають диспансерному обліку.

            Слід пам’ятати, що залізодефіцитна анемія  -  це виліковне захворювання.

 29-05-2019

 

Лікар-гематолог МЛ № 1                                                    Хоменко Н.І.

 

Як врятуватися від алергії

 

Якщо людина щороку в один і той самий час починає справно чихати, «плакати», із носа «ллє» так, що доводиться носити при собі декілька хустинок, є всі підстави говорити про поліноз – алергію на пилок рослин.

ПОЛІНОЗ, або СІННА ЛИХОМАНКА, - це алергічне захворювання, що викликається пилком дерев, трав, кущів і т.п. При сінній лихоманці відбувається неадекватна реакція імунної системи на пилок рослин.

Пилок з навколишнього повітря осідає на слизових оболонках носа, очей та ротової порожнини, потрапляє в бронхи, контактує зі шкірою, і у чутливих до неї осіб виникають симптоми алергії.

Симптоми алергії на пилок:

²    Закладеність носа, рясні водянисті виділення з носа;

²    Напади чихання, свербіж у носі;

²    Свербіж на почервоніння очей, сльозотеча;

²    Свербіж піднебіння, язика;

²    Утруднення дихання (задишка або ядуха);

²    Свистячі хрипи в грудній клітці, сухий кашель;

²    Шкірні висипання (кропивниця, екзема).

Сінна лихоманка має чітко сезонний характер, що збігається з періодом цвітіння певних рослин. У весняний період алергію викликає пилок дерев і кущів (особливо пилок берези), в літній – пилок злакових трав, в літньо-осінній – пилок бур’янів.

Алергія на пилок може стати причиною алергічної кропивниці, набряків Квінке, розвитку й загострень бронхіальної астми. Страждає нервова система – можливі напади мігрені, описані випадки пилкової епілепсії. При потраплянні пилку до шлунково-кишкового тракту, наприклад з їжею, можливі нудота, блювання, різкі болі в животі в поєднанні з кропивницею. Проникнувши в кров, частки пилку можуть викликати біль в суглобах – реакцію за типом ревматичної.

 

Як правильно поводитися в період загострення полінозу?

1)     Провітрювати приміщення тільки після дощу, увечері й коли немає вітру. Якщо кватирки або вікна відкриті завжди, то на них потрібно повісити добре змочені простирадла або марлю в кілька шарів. По можливості, намагайтеся не виходити на вулицю рано вранці і в сухі жаркі дні, у період найбільшої концентрації пилку в повітрі. Після повернення з вулиці рекомендується повністю переодягтися.

2)     Душ треба приймати не рідше двох разів на день і відразу після повернення з вулиці.

3)     Робіть щоденний туалет носової порожнини, промивайте очі й полощіть горло фізіологічним розчином хлориду натрію (1/3 чайної ложки повареної солі на склянку теплої кип’яченої води).

4)     Не сушіть речі після прання на вулиці (на балконі), тому що на них осідає пилок. Щодня робіть вологе прибирання у квартирі.

5)     На вулиці обов’язково одягайте окуляри, щоб захистити очі від прямого потрапляння пилку на слизову.

6)     Обережно із траволікуванням. І взагалі з усіма речовинами (шампунями, кремами) і медикаментами, до складу яких входять екстракти або компоненти рослин! Вдома не розводьте герань, примулу, бегонію, фіалки, троянки, бузок і плющі.

7)     Сідайте на дієту! Дев’ять із десяти чоловік, що страждають на поліноз, випробовують  алергію на деякі харчові продукти.

У травні, коли цвітуть дерева, намагайтеся відмовитися від горіхів (особливо фундука), меду, моркви, томатів, не вживайте коньяк (його витримують у дубових бочках).

У червні-липні, коли цвітуть злаки й лугові трави, варто виключити з раціону каші (крім гречаної), хліб, мед, не пити пшеничну горілку.

У серпні-вересні необхідно утримуватись від вживання соняшника й продуктів з нього, а також меду.

 24-05-2019

 Лікар пульмонолог                                                      Заливадна А.О.

 

Своєчасний профілактичний огляд - запорука здоров'я

На сьогоднішній день проблема злоякіс­них   новоутворень   жіночих   статевих органів залишається однією з важливих медико-біологічних і соціально-економічних  питань в Україні.

Щорічно в Україні виявляють біля 160 ти­сяч нових випадків онкозахворювань, із них 16 тисяч - онкологічна патологія. Найбільш розповсюдженими формами серед жінок є рак молочної залози, товстої і прямої кишки, а також рак шийки матки.

Щодня в Україні від раку шийки матки помирає 6 жінок.

Однією із самих розповсюджених причин виникнення раку шийки матки є вірус папіломи людини, вакцинація від якої є одним із ефективних методів попередження даного захворювання.

Стан жіночого здоров'я - це дуже важливе питання для України в цілому і для кожної сім'ї окремо. Так уже сталося, що в Україні здавна здорова, працездатна, з оптимістичними настроями жінка була і є основою, на якій тримається благополуччя в сім'ї.

Основною причиною виявлення онкопроцесу на II, III, IV стадіях є відмова жінок від проходження своєчасних профоглядів. Дуже часто вони не проходять їх по 5-10 і більше років. Навіть власноруч пишуть відмову на прохання медпрацівників пройти обстеження.

Нагадуємо, що щорічний онкопрофогляд - це огляд і обстеження здорової людини, яка не має ніяких скарг і відхилень в стані свого здоров'я.

Онкопрофогляди проводяться в жіночій консультації і в оглядовому кабінеті. Цим оглядам підлягають жінки і дівчата з 18 років щорічно. А коли у дівчини чи жінки з'явля­ються скарги і симптоми зі сторони жіно­чих статевих органів, то непотрібно чека­ти цілий рік, необхідно негайно звернутися до лікаря-акушера-гінеколога жіночої кон­сультації.

Статистичні дані показують, що онко­логічні захворювання в жінки можуть ви­являтися в будь-якому віці, але дуже важ­ливо цього не допустити, а своєчасно вия­вити і пролікувати передпухлинні захворю­вання.

Молодим жінкам, а особливо перед пла­нуванням вагітності, необхідно звернути­ся до лікаря-акушера-гінеколога з метою повного обстеження і за необхідності оздоровлення статевих органів.

Кожна жінка повинна обов'язково поціка­витись результатами цитологічного мазка, взятого при онкопрофогляді. Ультразвуко­ве обстеження жіночих статевих органів не може замінити онкопрофогляд. До обсте­ження на УЗД обов'язково повинен бути огляд жінки лікарем-акушером-гінекологом. Жінки, в сім'ї яких були випадки злоякісних новоутворень, знаходяться в групі ризику і повинні з особливою увагою ставитися до свого здоров'я.

Хочеться відмітити, що тільки під час проведення онкопрофогляду у лікаря-аку­шера-гінеколога з обов'язковим цитологіч­ним обстеженням даний огляд можна вва­жати якісним і гарантувати здоров'я жінки.

Дорогі жінки!

Візьміть профілактику за норму!

Пам'ятайте, що кожне захворювання кра­ще попередити, ніж потім лікувати!

Т.С.Гречко, лікар-акушер-гінеколог жіночої консультації МКЛПЗ міської лікарні №1 м. Олександрії 

 14-03-2019

 

 

Хвороба Лайма

Хвороба Лайма є найпоширенішою трансмісивною кліщовою інфекційною хворобою країн північної півкулі і вагомою медичною проблемою з огляду на можливість ураження багатьох органів і систем, схильність до хронізації, що може бути причиною тривалої втрати працездатності та появи інвалідності. У мумії людини, що жила в Європі 5300 років тому, знайдена ДНК збудника хвороби Лайма. У США протягом року виявляють 30-100 тисяч випадків цієї хвороби. У Швеції в залежності від кліматичних умов річна захворюваність складає 69-82 на 100 тисяч населення. Однак експерти ВООЗ вважають, що кількість зареєстрованих випадків менша від фактичної мінімум у 5 разів. Зокрема в США щорічно відбувається до 300 тисяч випадків хвороби.

Починаючи з 90-х років ХХ століття захворюваність на хворобу Лайма значно зросла, в тому числі й в Україні. Показником ступеня епідемічного неблагополуччя окремих територій є рівень зараженості кліщів бореліями. У різних регіонах України інфікованість кліщів коливається від 3 % до 25 %. Значення хвороби в патології людини постійно збільшується у зв'язку з виявленням раніше невідомих осередків, поширенням птахами заражених кліщів на нові території, розширенням ареалу й ростом чисельності кліщів, що є наслідком несприятливих екологічних змін. Ареал кліщів не є суцільним, а розбитий на значну кількість великих і малих «острівців», що зумовлено як природними процесами, так і нераціональною господарською діяльністю людини, яка створює сприятливі умови як для кліщів, так і для їхніх годувальників з числа дрібних синантропних гризунів.

Епідеміологічні особливості

Джерело та резервуар

Джерелом хвороби Лайма є понад 130 видів ссавців, переважно дрібних, і близько 100 видів птахів, які є годувальниками кліщів і основним резервуаром збудників у природі. У дрібних тварин та птахів часто хвороба перебігає безсимптомно.

Кліщ на шкірі шукає місце для присмоктування

 

Механізм передачі

Хвороба передається трансмісивно, через присмоктування іксодових кліщів, які є переносниками збудників у природних ареалах. Обговорюється ймовірність рідкісного передавання при втиранні решток роздавленого кліща у пошкодження шкіри та через сире молоко хворої тварини (переважно козине), коли збудники потрапляють через дрібні ушкодження слизової ротоглотки, тобто йде реалізація контактного механізму передачі інфекції.

 

 

 

Кліщ після насмоктування крові


У кліщів здійснюється трансоваріальна (через яйця), а також трансфазова (через личинки та німфи) перед

ача збудників. Усі стадії розвитку іксодових кліщів харчуються кров'ю. Борелії потрапляють в організм годувальника із слиною інфікованого кліща саме при смоктанні крові. Найчастіше хворобу людині передає дорослий кліщ — імаго, рідше німфи та личинки. Кліщі живуть у лісових місцевостях, міських лісопосадках, висадженнях декоративних кущів. У лісі кліщі скупчуються переважно на узбіччі, уздовж доріг та стежок чатуючи на тварин чи птахів. Вони частіше атакують тварин, птахів та людей з гілок, які ростуть не вище ніж 1,5 м від поверхні землі. Ризик захворювання підвищується прямо пропорційно тривалості присмоктування кліща. Найбільший він при тривалості перебування кліща в шкіри протягом 2-3 днів, німф та личинок — 3-5 днів. Іноді кліщі можуть бути зараженими іншими збудниками, що можуть спричинити поєднану з хворобою Лайма патологію (бореліоз, людський гранулоцитарний анаплазмозкліщовий енцефаліт тощо), що призводить до перекручення клінічного перебігу і створює проблеми в діагностиці.

Сприйнятливість та імунітет

Сприйнятливість до хвороби Лайма є високою. Хворіють переважно люди активного віку, частіше представники професійних груп ризику (мисливці, лісники, грибники тощо). Захворюваності на хворобу Лайма притаманна сезонність, яка зумовлена біологією кліщів, їхньою активністю у період з травня по жовтень з найбільшим рівнем захворюваності в червні-липні. Але в останні роки вони іноді залишаються активними взимку при випадковому потраплянні до людських осель з дерева, розташованих у лісах або біля них. Німфи та личинки частіше передають збудника весною та на початку літа, пізніше — переважно дорослі кліщі. Імунітет нестерильний, можлива реінфекція з повторним розвитком хвороби. Від хворої людини до здорової хвороба не передається.

 

Чим небезпечна хвороба Лайма (бореліоз)?

 

Інфекційна хвороба передається людині під час присмоктування чорноногих кліщів до шкіри. Активність нападів припадає на квітень-травень та серпень-вересень.

Кліщів менше на природі в сонячну жарку погоду і більше – в прохолодну та похмуру. Окрім цього, мізерні комахи можуть потрапити у вашу оселю навіть разом з букетом квітів чи домашніми улюбленцями.

Хворобу Лайма спричинюють борелії, яких переносять виключно кліщі. Зараження відбувається, коли комаха впорскує слину в ранку. Щороку в Україні фіксують до 1500 випадків зараження на бореліоз.

Початкові симптоми хвороби Лайма проявляються протягом 5-11 днів після моменту укусу, стільки триває інкубаційний період. Перші ознаки нагадують симптоми грипу.

Переважно, місце укусу сильно напухає, з’являється червона пляма, може відбутись параліч лицьового нерва.

Несвоєчасне звернення до медиків може обернутись "букетом" серйозних хронічних захворювань – від болю у суглобах і проблем з нервовою та серцево-судинною системами до неврологічних розладів. Бореліоз може призвести навіть до інвалідності. Хвороба Лайма лікується антибіотиками, курс триває від 2 тижнів до 1 місяця, і це за умови, що у вас рання стадія.

 

Хвороба Лайма лікується антибіотиками, курс триває від 2 тижнів до 1 місяця, і це  

Профілактика

 

 

 

 

Аби не стати жертвою кліща,

варто дотримуватись кількох простих порад:

 

 

1. У своєму дворі вдома або на дачі регулярно косіть траву, адже кліщі, як правило, живуть неподалік лісів і полів.

 

 

2. Подбайте про одяг на природу чи прогулянку у парку. Варто одягати щось на голову, світлий однотонний одяг з довгими рукавами і довгі штани, які щільно облягають тіло – на світлому легше виявити кліща, а одяг, що облягає, захистить від проникнення комахи на шкіру.

 

 

3. Щодня оглядайте себе, дітей та домашніх улюбленців на предмет кліщів. Огляд варто повторювати кожні 2 години прогулянки та після того, як повернулись додому. Також перевірте усі речі, які принесли з прогулянки – сумки, пледи та інше.

 

 

4. На природі для відпочинку краще очистити місце від сухої трави, гілок, хмизу.

 

 

5. Використовуйте для захисту від цих небезпечних комах аерозолі та креми, які відлякують кліщів.

 

 

6. При виявленні кліща на тілі, слід звернутися в травмпункт, а не видаляти самостійно!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Видаленого з тіла кліща , необхідно доставити  в міськ. СЕС , для визначення його потенційної небезпеки.

 

Зав. інфекційним відділенням МЛ№1                                Табунець О.

05-06-2018р

 

Поліпи прямої і ободової кишок -

  передраковий стан товстого кишечника.

 

 Поліпи і поліпоз ободової і прямої кишок - відносяться до істинних передракових захворювань цього відділу кишечника. Чоловіки хворіють у 2-3 рази частіше за жінок. Своєчасне виявлення і лікування всіх доброякісних пухлин товстої і прямої кишок має важливе значення для профілактики злоякісних новоутворень цієї локалізації. 

  Найчастіше поліпи локалізуються в прямій і сигмовидній кишці. У 70% хворих поліпи виявляються в прямій кишці. Зазвичай зустрічаються у віці 40-60 років, частіше у чоловіків. Розмір поліпів коливається від розмірів просяного зерна до кулака дорослої людини. Зустрічаються одиночні і множинні поліпи.

    Поліпи прямої кишки є одним з поширених передракових станів (зі збільшенням числа і розмірів поліпів підвищується можливість переродження в рак).

Поліпи мають ніжку, звисають в просвіт кишки, рідше розташовані на широкій основі.Чим дрібніший поліп, тим зазвичай його тканина ближче за будовою до нормальної слизової оболонки кишки. Із збільшенням розміру поліпів вони набувають структуру аденоми, а далі (при діаметрі 1 см і більше) наростає частота переродження з явищами росту аж до «місцевого раку». Великі поліпи (розміром більше 2-3 см) перероджуються в рак в 50% і більше. Великі поліпи і ворсинчасті пухлини схильні до виразки і можуть бути джерелом кровотечі.

     Одиночні поліпи ободової і прямої кишок зазвичай протікають безсимптомно. Основним симптомом поліпів є кишкова кровотеча, яка виникає внаслідок механічної травми. При сильній кровотечі кров має вигляд згустків. При поліпах верхніх відділів товстої кишки кров змішується з калом і набуває темного забарвлення. Крім крові та кров'яних виділень у деяких хворих спостерігаються слизові виділення. Відносно рідко спостерігається пронос, слиз в калі. Більше пацієнтів турбує хронічний кишковий дискомфорт, нестійкий стілець, запор. Багато хворих відзначають тупу, тягнучу біль в прямій кишкі, що віддає в крижі, поперек. Низько розташовані поліпи, особливо на ніжці, можуть випадати через задній проход при дефекації або напруженні і ущемлюватись в задньопрохідном каналі, викликаючи сильний біль. Великі поліпи можуть викликати кишкову непрохідність.

  Діагноз грунтується на даних анамнезу, пальцевого дослідження прямої кишки, ендоскопії (ректо-романо- і колоноскопія). Велике значення має рентген-дослідження. При цьому використовують іригоскопію, сігмографію. При рентген-дослідженні виявляють округлий або овальний, центрально розташований «дефект наповнення» з чіткими контурами. Для діагностики пухлин товстої кишки в даний час широко застосовують колоноскопію, яка, крім виявлення поліпів, дає можливість провести їх біопсію.

   Основним видом лікування поліпів ободової і прямої кишок є оперативне втручання трансанальне видалення, електрокоагуляція поліпів через ректоскоп і резекція кишки.

 

  Лікар-хірург МЛ№1             Казакова А.А.

05-04-2018р.

 

 

  Профілактика дифтерії

Дифтерія-це гостре інфекційне захворювання,що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки,а також в окремих випадках,шкіри в  місцях пошкодження та

являється небезпечним для життя своїми ускладненнями.

Основний прояв –поява фіброзних  плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин

 і слизових оболонках рото глотки.

Основний шлях передачі збудника –повітряно-крапельний .У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом. Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів(в середньому-3 дні) .Особи, які не імунізовані проти інфекції,можуть захворіти в будь-якому віці.

 

Клінічні симптоми:

Дифтерія ротоглотки становить 90-95% всіх випадків захворювання у дітей та дорослих,у 70-75% пацієнтів вона протікає у локалізованій формі. Відразу з’являються такі симптоми  дифтерії:

підвищена температура тіла від субфебрильної  до високої ,яка зберігається 2-3 дні,крім цього у хворого буде нездужання ,головний біль,тахікардія,блідість шкіри.

Незалежно від того ,наскільки легка форма дифтерії у людини,ії потрібно відразу ж госпіталізувати  в інфекційне відділення .

 

Ускладнення дифтерії,які мають негативні наслідки для здоров’я хворого:

- бактеріальна пневмонія;

- токсична кардіоміопатія;

- поліневритичні ускладнення;

- інфекційно-токсичний шок;

- нефротичні ускладнення.

 

 Як захиститися від дифтерії:

Єдиний і найдієвіший спосіб захиститися від дифтерії –це вакцинація .Імунізація дітей проводиться згідно затвердженого календаря щеплень. А дорослим потрібно робити вакцинацію від дифтерії кожні 10 років.

Вакцинація дорослих:

У дорослому віці вакцинація проводиться в таких випадках:

- якщо щеплення ні разу не проводилося;

- перед виїздом в місця з підвищеним ризиком зараження ;

- перед працевлаштуванням в лікувальні та навчальні заклади.

Якщо людина жодного разу не робила щеплення від  дифтерії ,тоді існує спеціальна схема:

- початкове введення – будь-який вік;

- потім - через місяць;

- потім - через півроку;

- потім - через 5 років;

-і кожні 10 років.

Перед імунізацією людині потрібно простежити,чи є кашель,нежить, чи підвищується температура тіла, і чи немає висипань. Це дозволяє виявити ГРВІ на початковій стадії. Також може бути призначено

додаткове обстеження для виявлення протипоказань.

Протипоказання:

- вагітність;

- імунодефіцит;

- гостра форма будь-якої  хвороби;

-алергія.

 

        Щеплення від  дифтерії –єдиний спосіб захистити себе від захворювання.

 

        Проводиться вакцинація в кабінеті щеплень № 517 Міської лікарні № 1 безкоштовно.

Графік роботи по проведенню щеплень :

щодня з понеділка по п’ятницю,крім суботи та неділі  з  9.00 до до 15.30 .

         Перед  вакцинацією необхідно пройти огляд сімейного лікаря або дільничного терапевта та  отримати дозвіл на щеплення.

 

Любіть себе і будьте здорові!

 

  Зав. відділ. профілактики МЛ№1      Кривоконь  А.П.

25-01-2018р

Хвороба, викликана вірусом Ебола

Хвороба, викликана вірусом Ебола (ХВВЕ), раніше відома як геморагічна лихоманка Ебола, є важкою, часто смертельною хворобою. Вперше вірус Ебола був виділений у 1976 році в двох одночасних спалахах хвороби — в Нзаре, Судані, і в Ямбуку (Демократична Республіка Конго). В останньому випадку селище знаходилося поряд з річкою Ебола, звідки хвороба і отримала свою назву.

Не дивлячись на майже сорокарічну історію існування ХВВЕ, властивості збудників та можливі шляхи їх передачі вивчені не повністю, що може бути обумовлено тим, що хвороба дотепер залишалася ендемічною для певних країн Африки.

Останній спалах ХВВЕ розпочався у лютому 2014 року в західній Африці. Перші повідомлення про випадки захворювання надійшли з лісових районів на південному сході Гвінеї. Потім захворювання поширилося на сусідні Сьєрра-Леоне і Ліберії. За оцінкою ВООЗ, нинішній спалах лихоманки Ебола є найбільшим за всю історію з моменту відкриття хвороби. У період 21-23 липня 2014 в Ліберії та Сьєрра-Леоне були зареєстровані 96 нових випадків хвороби і 7 випадків смерті від неї. За цей же період в Гвінеї були зареєстровані 12 нових випадків хвороби і 5 випадків смерті. До цього числа входять передбачувані, можливі і лабораторно підтверджені випадки. Різке збільшення числа нових випадків ХВВЕ в Гвінеї після декількох тижнів стабілізації вказує на наявність невиявлених джерел інфекції серед населення. Міністерство охорони здоров’я Нігерії повідомило про перший можливий випадок ХВВЕ. За повідомленням влади Нігерії, захворів 40-річний ліберійський громадянин, який нещодавно прибув до Нігерії, де він був госпіталізований з симптомами ХВВЕ. За даними ВООЗ, станом на 23 липня 2014 р. всього зареєстроване 1201 випадок ХВВЕ, з них 672 смертельних випадків.

ЕтіологіяВірус Ебола належить до сімейства Filoviridae (філовірусів), в яке крім нього входять ще два види: вірус Марбург (Marburgvirus) і вірус Лловіу (Cuevavirus). Існує п’ять підтипів вірусу Ебола:

•Бундібуджіо (BDBV);

•Заїр(EBOV);

•Рестон(RESTV);

•Судан(SUDV);

•ТаїФорест(TAFV).

В даний час підтверджено, що спалах хвороби 2014 р. викликаний штамом вірусу Ебола з дуже високим ступенем схожості (98%) з EBOV (Заїр).

Джерела інфекції и шляхи передачі збудника.
Природним хазяїном вірусу Ебола вважаються кажани сімейства Pteropodidae. Вірус передається людям при контактах з інфікованими кажанами або через проміжних хазяїв, таких як мавпи, примати або свині, які заражаються при контакті зі слиною чи фекаліями кажанів. Люди можуть заражатися при контактах з інфікованими тваринами в процесі забою, або при вживанні  крові, молока і сирого або не виготовленого належним чином м’яса.

 

Передача вірусу від людини до людини може здійснюватися при контактах з кров’ю, виділеннями або іншими рідинами організму інфікованих людей, при контактах із забрудненими голками, іншім медичним обладнанням, предметами побуту. Вірус проникає в організм через ранки на шкірі і слизові оболонки. Заразитися можна як від живих, так і мертвих вірусоносіїв. Лікар-інфекціоніст з Піттсбурзького університету Amesh Adalja, каже, що, оскільки вірус Ебола був виділений з потових залоз людей, то зараження може відбуватися при тісному контакті з шкірою (потом) хворої людини.  Експерт по вірусу Ебола Thomas Geisbert, професор мікробіології та імунології Інституту інфекційних хвороб Техаського університету, заявляє, що вірус Ебола не передається повітряно-крапельним шляхом, для зараження необхідний дуже тісний контакт з людиною, яка знаходиться на пізніх стадіях хвороби. Заражені люди стають небезпечними тільки тоді, коли у них з’явилися симптоми хвороби. Всі біологічні рідини хворого повинні піддаватися спеціальній обробці.

Клініка. Інкубаційний період при ХВВЕ складає від 2 до 21 дня. Людина, інфікована вірусом Ебола, може залишатися безсимптомним носієм до 3 тижнів. Люди залишаються заразними до тих пір, поки їх кров і виділення містять віруси, цей період може тривати до 61 дня після появи симптомів хвороби. У сироватках крові осіб, які одужали після хвороби, тривалий час виявляються антитіла до вірусу. Можливо, секретні сироватки, які зараз успішно були використані для лікування хворих у США, як раз і були сироватками перехворілих осіб.

ХВВЕ є важкою гострою вірусною хворобою, для якої характерна раптова поява лихоманки, сильної слабкості, м’язового та головного болю, нудоти і болю в горлі. Потім з’являються блювота, діарея, порушення функцій нирок і печінки і, в деяких випадках, внутрішня і зовнішня кровотеча. Геморагічна лихоманка, викликана вірусом Ебола-Заїр, як правило, призводить до летального результату швидко, на 7-14 день після появи перших симптомів. Коефіцієнт летальності може досягати 90%. При лабораторних обстеженнях у хворих  виявляють лейкопению и тромбоцитопению, а также повышенную активность печеночных ферментов. Висока летальність, яка відзначається в Африці, може бути обумовлена недоліками в наданні своєчасної медичної допомоги. Складно сказати, якою буде смертність від вірусу Ебола в умовах сучасної лікарні з палатами інтенсивної терапії.

Діагностика. При діагностуванні ХВВЕ необхідно виключити інші більш поширені хвороби, такі як малярія, черевний тиф, шигельоз, холера, лептоспіроз, чума, ріккетсіоз, зворотний тиф, менінгіт, гепатит та інші геморагічні лихоманки.

Остаточний діагноз ХВВЕ базується на результатах лабораторного тестування. Тестування зразків, узятих у пацієнтів, представляє надзвичайно високу біологічну небезпеку, тому його можна проводити тільки в умовах максимальної біологічної ізоляції.

Діагноз підтверджується на підставі результатів лабораторних досліджень, спрямованих на виявлення специфічних антитіл, антигенів, генетичного матеріалу збудника або самого вірусу з використанням методів:

  • імуноферментногоаналізу;
  • реакціїнейтралізації;
  • полімеразноїланцюговоїреакціїзі зворотною транскриптазою(ЗТ-ПЛР);
  • електронноїмікроскопії;
  • ізоляціївірусувклітиннихкультурах.

Ліцензованої вакцини проти ХВВЕ досі не існує. Проводяться випробування декількох вакцин, але готові для клінічного використання вакцини відсутні. Також відсутня специфічна терапія. Хворі потребують інтенсивної терапії, в першу чергу дегідратаційної, та сімптоматічної.

Профілактика. Боротьба з вірусом Ебола серед домашніх тварин передбачає регулярне чищення і дезінфекцію свинарських і мавпячих ферм з використанням гіпохлориту натрію або інших засобів, котрі вважаються ефективними для інактивації вірусу. При підозрі на спалах хвороби територія повинна бути негайно закрита на карантин. Для зниження ризику передачі інфекції від тварин до людини може знадобитися забій інфікованих тварин і ретельний контроль за похованням або кремацією туш. Обмеження або заборона переміщення тварин з інфікованих ферм в інші райони може зменшити масштаби поширення хвороби. Враховуючи той факт, що спалахи захворювання серед свиней і мавп передують випадкам інфікування людей, створення системи активного нагляду за здоров’ям тварин з метою виявлення нових випадків захворювання вкрай важливо для забезпечення раннього попередження ветеринарних служб і органів громадської охорони здоров’я.

Завідсутностіспецифічноголікуванняівакцинпідвищенняінформованості населення щодо факторів ризику інфікування вірусом Еболата використання індивідуальних заходів захистує є ядиним шляхом зменшення захворюваності і смертності серед людей.

Рекомендації експертів ВООЗ щодо попередження поширення інфекції полягають у наступному:

  • Зниження ризику передачі інфекції від диких тварин людині в результаті контактів з інфікованими кажанами або мавпами/приматами і споживання їх сирого м’яса. Роботу з тваринами слід проводити в рукавичках і захисному одязі. Перед вживанням в їжу продуктів (кров і м’ясо) необхідно піддавати їх ретельній тепловій обробці.
  • Зниження ризику передачі інфекції від людини до людини в окремих спільно та в результат тісного контакту з інфікованими особами. При догляді за хворими в домашніх умовах необхідно надягати рукавички і використовувати засоби індивідуального захисту.
  • Підготовка до поховання людей, що померли від хвороби, викликаної вірусом Ебола, також пов’язана з високим ризиком передачі вірусу. Необхідно забезпечувати швидке і безпечне захоронення померлих від цієї хвороби людей, включаючи кремацію.
  • Працівники охорони здоров’я, які здійснюють догляд та лікування  пацієнтів з передбачуваною або підтвердженої ХВВЕ, повинні, крім стандартних заходів, використовувати додаткові заходи для запобігання контактів з кров’ю та іншими рідинами організму пацієнтів із можливо контамінованими об’єктами навколишнього середовища. При тісному контакті (ближче одного метра)з хворим на ХВВЕ медичні працівники повинні захистити обличчя (лицьовій щиток або медичну маску і окуляри). Лікар має бути одягнутий у халат з довгими рукавами і рукавички (для деяких процедур - стерильні).
  • Лабораторні працівники також піддаються високому ризику інфікування. Зі зразками матеріалу, взятими у тварин і людей з підозрою ХВВЕ, працює персонал, що пройшов спеціальну підготовку, належним чином обладнаних лабораторіях. Майже всі випадки передачі вірусу працівникам охорони здоров’я відбуваються в результаті недотримання необхідних заходів перестороги.
  • Всі люди, що знаходилися в районах, де нещодавно були зареєстровані випадки ХВВЕ, повинні знати симптоми інфекціїі звертатися за медичною допомогою при появі перших ознак хвороби.
  • Лікарям, які приймають пацієнтів, які повертаються зазначених районів з відповідними симптомами, слід враховувати можливість ХВВЕ. При проведенні диференціальної діагностики у цих пацієнтів необхідно виключити малярію, черевний тиф, шигельоз, холеру, лептоспіроз, чуму, ріккетсіоз,  зворотний тиф, менінгіт, гепатит А інші вірусні геморагічні лихоманки.

ВООЗ рекомендує країнам посилити епід.нагляд, включаючи епід.нагляд за ХВВЕ.

ВООЗ не рекомендує вводити будь які обмеження на поїздки або торгівлю в зв’язку з ХВВЕ.

Механізм і шляхи передачі. Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров'ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованої людини, тобто реалізується контактний механізм передачі, який має різні шляхи реалізації. Мисливці часто заражаються при білуванні кажанів, мавп, інших заражених тварин, а потім передають інфекцію іншим людям. Похоронні обряди, під час яких присутні люди мають прямий контакт із тілом померлого, відіграють значну роль у подальшому поширенні вірусу Ебола серед людей. Працівники охорони здоров'я часто інфікуються вірусом Ебола під час догляду за пацієнтами унаслідок тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю і належних бар'єрних методів захисту. Використання контамінованих (забруднених/незнезаражених) інструментів, приладів тощо у медичному закладі може приводити до зараження інших пацієнтів (не з гарячкою Ебола) — реалізується ятрогенний шлях передачі. Вірус Ебола виявляється в багатьох рідинах (крові, випорожненнях, сечі, слині, виділеннях із носоглотки, спермі), що обумовлює інтенсивний штучний (артифіціальний) контактно-побутовий шлях зараження (через випадкове порушення цілісності шкіри, слизових оболонок). Описаний й статевий шлях зараження. Існує можливість випадкового потрапляння виділень від хворих людей до слизових носа, ротоглотки, очей здорових, які не були закриті масками чи захисними окулярами. В цьому випадку теж реалізується безпосередньо контактний механізм передачі інфекції[34]. На сьогодні ВООЗ заперечує можливість повітряно-крапельної передачі (іноді це ототожнюють із безконтактним передаванням[35], що не є правильним). Є певні відомості про штучний повітряно-крапельний механізм зараження. Так, канадським вченим вдалося зафіксувати таку передачу вірусу від свиней до мавп у лабораторних умовах[36], але це стосується лише підтипу Рестон, який не є патогенним для людей, зараження відбулося у штучних умовах, але не в природі — тому ВООЗ не акцентує увагу на це і не вимагає посилення відповідних запобіжних протиепідемічних заходів, наприклад, використання ізолюючих дихальних апаратів тощо[37]. Гарячка Ебола також не поширюється через їжу, воду, трансмісивно (тобто, через укус комах).

Сприйнятливий контингент та імунітет

Індекс контагіозності досягає 95%. Хворіють переважно дорослі. Хворі, які інфікувались у природних осередках, самі стають джерелом зараження у своїх сім'ях і лікарнях, де при тісному контакті відбуваються повторні зараження. Спалахи інфекції часто мають внутрішньолікарняний характер із зараженням у першу чергу медичного персоналу, який обслуговує хворих. Для гарячки Ебола характерні 3-5 послідовних передач вірусу. Зафіксовано випадки вторинного і третинного поширення інфекції серед персоналу госпіталів, а також передачі інфекції через інструментарій, контамінований кров'ю. Часті зараження медичних працівників через близький контакт із хворими без використання належного захисту.

Клінічні прояви. Класифікація і загальні риси

Згідно з МКХ-10, вирізняють «Хворобу, спричинену вірусом Ебола» (А98.4.). Інкубаційний період становить від 4 до 21 днів (частіше 7-8 днів). Різна тяжкість хвороби і частота летальних наслідків при епідемічних спалахах у різних регіонах пов'язана з біологічними і антигенними відмінностями виділених штамів.

Початковий період. Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39 °C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах та м'язах. Дещо пізніше з'являється сухий кашель, сухість і пирхо́та в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2-й день хвороби з'являється біль у животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації. В окремих випадках може з'являтись плямисто-папульозний висип на 4-5-й день хвороби — спочатку на обличчі, потім на шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігають на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого — гіперемія кон'юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість.

Розгорнутий період. З 3-6-го дня хвороби можуть розвиватись дисфагія і геморагічний синдром, який проявляється шкірними і субкон'юнктивальними крововиливами, «кривавими сльозами», кровотечами з ясен, носа, матки, появою крові у блювотинні, випорожненнях, гематурією. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. Сприятливо хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово.

Ускладнення. Відбуваються численні кровотечі з розвитком ускладнень:

-геморагічний шок;

-крововиливи в надниркові залози з розвитком гострої їх недостатності;

-гостра серцево-судинна недостатність;

-набряк легень;

-набряк-набухання головного мозку (ННГМ);

-зрідка гостра печінкова недостатність.

Ці ускладнення можуть стати і безпосередніми причинами смерті. Може відбуватися активація або приєднання бактерійної інфекції. У вагітних жінок хвороба часто ускладнюється викиднями, у чоловіків — орхітом. Прогноз несприятливий, летальність серед госпіталізованих хворих 60-90%, при внутрішньолікарняних спалахах сягає 100%.

Діагностика. При встановленні діагнозу враховують передовсім перебування в ендемічній місцевості, де можна очікувати інфікування вірусом Ебола, гострий, нерідко раптовий початок хвороби, виражені з перших днів хвороби інтоксикаційний синдром, у подальшому появу тяжких розладів травної системи і геморагічного синдрому до рівня ДВЗ, поліорганність уражень, наявність макуло-папульозного висипу з характерною локалізацією і наступним лущенням.

Збудник гарячки Ебола віднесений до I групи особливо небезпечних патогенів (Україна) або до IV групи ризику за сучасними міжнародними стандартами ВООЗ, робота з ним або рідинами, тканинами, предметами, що його можуть містити, вимагає забезпечення максимального рівня захисту.

 

Загальноклінічні методи

При дослідженні загального аналізу крові спостерігається лейкопеніятромбоцитопенія, анемія, збільшена швидкість осідання еритроцитів. Біохімічні методи дослідження — визначається гіпокаліємія, гіпонатріємія, зниження білка в плазмі крові, підвищення активності амінотрансфераз, ацидоз, гіпокоагуляція. У загальному аналізі сечі —протеїнурія, іноді гематурія.

Специфічна діагностика. Вірус можна виявити методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) в будь-якому біологічному матеріалі, взятому від людини в перші 14 днів захворювання. Велика кількість вірусу міститься в крові, а також в паренхіматознихорганах померлих. Вірус культивують і виділяють, заражаючи культури клітин, внутрішньоочеревинно морських свинок або шляхом внутрішньомозкового зараження новонароджених мишей. Високий вміст вірусу в крові і органах в гострому періоді дає можливість поставити діагноз на основі електронно-мікроскопічного обстеження.

Для серологічної діагностики найінформативніші РНІФ та ІФА. При наявності специфічної сироватки метод РНІФ забезпечує діагностику хвороби шляхом виявлення антитіл в крові хворих вже на 5-й день хвороби. ІФА дає змогу окремо визначати антитіла класу IgG і IgM тільки на 2-му тижні хвороби.

Лікування. Воно таке як при інших геморагічних гарячках - всі хворі підлягають обов'язковій госпіталізації. Ос­нову лікування складають дезінтоксикація (внутрішньовенно 5-10 % розчин глюкози, полііонні розчини, донорський альбумін), глюкокор-тикоїди, боротьба з геморагічним синдромом (аскорутин, вікасол, дицинон, етамзилат, кальцію добезилат, адроксон, епсилон-амінокапронова кислота; за відсутності ефекту переливають одногрупну кров), нирковою недостатністю (для зменшення уремічної інтоксикації про­водять промивання шлунка і кишечника 2 % розчином натрію бікар­бонату; при наростанні ознак гострої ниркової недостатності показа­ний екстракорпоральний гемодіаліз) та інфекційно-токсичним шо­ком (великі дози глюкокортикоїдів, допмін). З противірусних препаратів у перші дні захворювання призначають віролекс внутріш­ньовенно, рибавірин, індуктори ендогенного інтерфероноутворення (цик-лоферон, гропринозин), специфічний імуноглобулін чи плазму. Анти­біотики показані при нашаруванні бактерійної інфекції. Хворого ви­писують за умови значного клінічного покращення.

      Специфічної терапії не розроблено. Патогенетичне лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, ННГМ, іншими проявами хвороби.

На сьогодні через найтяжку епідемію хвороби, яку спричинює вірус Ебола, у Західній Африці рекомендовано застосувати певні етіологічні[38] експериментальні ліки, які ще не мали повноцінного попереднього вивчення, як це відбувається при введенні до обігу комерційних лікарських препаратів в світі[39]. Препарати містять моноклональні антитіла до вірусу Ебола або впливають на РНК-інтерференцію[40]. Поки що на цей момент надати повноцінний звіт про ефективність препаратів не є можливим.

 

Профілактика. Проводиться як і при інших геморагічних гарячках. Необхідна належна медична ізоляція хворих, запобігання контакту медичних працівників і інших людей з вірусом — найбільш ефективний спосіб профілактики передачі хвороби від людини до людини. Хворі на гарячку Ебола підлягають негайній госпіталізації в бокси відділення із збереженням суворого режиму, який рекомендується у випадках хвороб, що підлягають регуляції ММСП 2005 р. Персонал з обслуговування повинен працювати в максимальному захисному одязі із збереженням суворих бар'єрних методів догляду. Слід також приділяти особливу увагу належному знезараженню медичних відходів і біологічних рідин хворих. Реконвалесцентів виписують не раніше 21-го дня при негативних результатах вірусологічних досліджень за умови повного клінічного одужання.

У епідемічних ситуаціях проводять посилений нагляд і активне виявлення усіх підозрілих і ймовірних випадків із негайною ізоляцією хворих, а також усіх людей, що контактували з ними для щоденного медичного спостереження. Зона нагляду повинна залишатись під контролем протягом двох інкубаційних періодів після останнього летального випадку або після виписки останнього хворого. Важливим профілактичним заходом, що перешкоджає завезенню гарячки із ендемічних районів, є здійснення Міжнародної системи епідеміологічного нагляду, проведення протиепідемічних заходів, передбачених ММСП 2005 р. Специфічну профілактику дотепер не розроблено.

 

 

Зав. інфекційним відділенням МЛ№1                             Табунець О.І.

05-12-2017р

 

 

 

Профілактика грипу

ГРІ — це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.

Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань.

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

  • повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
  • загартовування та часте провітрювання приміщень;
  • вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

  • Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
  • Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
  • Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:

  • Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
  • Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
  • Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
  • Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
  • Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

 

Зав.відділення профілактики МЛ №1                             Кривоконь А.П.

07-11-2016р.



Рак прямої кишки

Рак прямої кишки відноситься до найбільш поширених пухлинних захворювань і

займає по частоті 6-7 місце серед інших локалізацій і продовжує зростати. Серед раків кишечнику -  раку прямої кишки належить перше місце (70-80% всіх раків кишечника).

Найбільше часто рак прямої кишки спостерігається у віці 40-60 років, однак він може виникати й у більш молодому віці (20-30 років), причому навіть частіше, ніж інші форми рака. Жінки й чоловіки хворіють з однаковою частотою.

  До передуючих захворювань, із якими пов'язують виникнення рака прямої кишки, відносять хронічні запальні процеси в прямій кишці (проктити, виразки), ускладнення довгостроково існуючого геморою - тріщини, свищі, а головне - поліпи й поліпоз прямої кишки.

 Рак прямої кишки відповідно локалізації пухлини розділяють на наступні форми:

 а) високий надампулярний рак, який кільцеподібно звужує просвіт кишки і швидко приводить до непрохідності;

 б) ампулярний рак, зазвичай будови аденокарциноми, що зустрічається найбільш часто, росте у вигляді вибухаючої пухлини або у вигляді виразки, яка кровоточить;

 в) анальний рак, що виникає безпосередньо над заднєпрохідним отвором у вигляді щільної пухлини або виразки.

    Клінічна картина при раку прямої кишки на ранніх стадіях, так само як і при інших раках порожнинних органів, не має яскравих симптомів. Лише з ростом пухлини в просвіт кишки або її звиразкуванням у хворих з'являються неприємні відчуття тупого болю при проходженні калу, виділення зі стільцем крові й слизу, а потім деформація калових мас (стрічкоподібний стілець). На відміну від геморою кров у калі при раку прямої кишки зазвичай з'являється не наприкінці, а на початку дефекації. У подальшому приєднуються часті позиви на дефекацію, рясні виділення смердючих кров'янисто-гнійних мас, запори, що змінюються поносами.

 Надалі ознаки хвороби наростають, у важких випадках спостерігаються кишкова непрохідність, кровотеча, запальні ускладнення (абсцес, флегмона, перитоніт). Пухлина може проростати в сечовий міхур, піхву з розвитком свищів, викликати здавлення сечоводів та ін.

До числа найважливіших і дуже простих методів розпізнавання рака прямої кишки відноситься її пальцеве дослідження. Ті чи інші розлади з боку прямої кишки навіть при наявності видимих гемороїдальних вузлів вимагають пальцевого дослідження, що виявляється достатнім для діагностики рака в 80-90% хворих.

 Другим і, безперечно, важливим методом дослідження є ректороманоскопія та колоноскопія, що дозволяють провести огляд кишки з біопсією. Це дослідження абсолютно необхідне, тому що хірургічне втручання при раку прямої кишки без морфологічного підтвердження діагнозу виконано бути не може.

 Третім методом, показаним при високорозташованих раках, є рентгенологічне обстеження, що виявляє картину, подібну до раків товстої кишки.

 

   Для виключення метастазів у печінку роблять ультразвукове дослідження (УЗД).

   Радикальне лікування рака прямої кишки проводять чисто хірургічним методом.

При операбельних формах рака прямої кишки прогноз найбільш сприятливий у порівнянні з іншими локалізаціями рака шлунково-кишкового тракту. Стійке 5-літнє вилікування перевищує 50%.

   Диспансерному спостереженню у хірургів-проктологів з оглядами 2 рази в рік підлягають хворі страждаючі поліпами й поліпозом прямої кишки, хронічними запальними процесами в прямій кишці (проктити, виразки), ускладненнями довгостроково існуючого геморою – (тріщинами, норицями й ін.). Важливою профілактичною мірою є нормалізація харчування, зменшення в раціоні змісту м'ясних продуктів ( серед вегетаріанців захворюванність значно менша), боротьба із запорами.

 

    Зав. хірургічним відділенням поліклініки МЛ №1                         Казакова А.А.       

12-05-2016р.

 

Контроль веса

Задача коррекции веса в настоящее время становится очень актуальной, поскольку ожирение приобретает масштабы эпидемии. На сегодняшний день в мире от ожирения страдают 37% взрослого населения и 14% детей. Каждый год эта цифра неуклонно растет . Ежегодно умирает около 3 млн. человек от причин, связанных с избыточным весом, становясь жертвами длинного списка осложнений, это больше чем от ВИЧ(1,5 млн в год)

                         Нарушения со стороны органов и систем при ожирении:

1.Сердце - жировая ткань требует для своего функционирования 25 мл/кг/мин крови. Как следствие:

Перегрузка сердца, учащенное сердцебиение, повышение артериального давления, дистрофия сердечной мышцы, сердечная недостаточность.

2.Сосуды - атеросклероз (из-за нарушения жирового обмена), варикозное расширение вен, тромбозы сосудов, ишемия сердечной мышцы и мозга (инфаркт, инсульт)

3.Эндокринная система- 70% людей с ожирением болеют сахарным диабетом.

4.Органы дыхания: жировая ткань смещает диафрагму вверх, вследствие чего развивается недостаточная вентиляция легких, формируются хронические заболевания легких.

5.Печень и желчевыводящие пути: формируется жировое перерождение печени- жировой гепатоз,

застой желчи ведет к желчекаменной болезни.

6.Опорно –двигательная система: увеличивается нагрузка на суставы- формируется деформирующий остеоартроз, остеохондроз.

7.Риск развития раковых заболеваний возрастает в 2-4 раза.

                         Почему возникает лишний вес

-Пища современного человека стала более калорийной.

-Современный человек мало двигается.

-Не соблюдает режим питания: перенос основного приема пищи на вечернее время, когда обмен веществ замедлен.

-Употребляет пищу с малым количеством клетчатки, легкоусваемую.

                           Как бороться с лишним весом

Правило №1 .Составьте программу похудения. Худейте постепенно на 1.5-2 кг в месяц, но настойчиво, не давая себе расслабиться. Потеря 1,5-2 кг в месяц не воспринимается организмом как стресс.

Правило№2 .Считайте калории. Энергопотребление должно быть ниже энергозатрат. Например чтобы терять 2 кг в месяц нужно потреблять ежедневно на 600ккал. меньше, чем тратишь.

Правило№3.Ведите активный образ жизни- занимайтесь физкультурой или спортом по состоянию здоровья.

Правило №4 Жировая ткань на 70% образуется из углеводов (мучные изделия, сахар, картофель и т.д) и 30% из жиров. Самое плохое сочетание углеводы +жир (все торты, булочки , десерты, в том числе и сладкие творожки, йогурты)

Правило №5.Откройте для себя клетчатку: во-первых она связывает жиры, во-вторых - является источником витаминов, снижает холестерин, нормализует микрофлору кишечника. Перед едой съедайте большую тарелку салата.

Правило№6 Для утоления жажды пейте только воду! Сок, компот, лимонад это неучтенные калории, которых незаметно может набраться до 1000 в сутки.

Правило №7- Не ешьте на ночь!

 

                        Контролируйте свой вес и будьте здоровы!

                      

                                                                                           Врач эндокринолог Бригида А.В.

12-04-2016

 


Бережіть себе від туберкульозу! 

Останніми роками в Україні невпинно зростає показник захворюваності на туберкульоз. Туберкульоз - це заразна інфекційна хвороба. Захворювання починається тоді, коли в організм потрапляють особливі мікроби, що звуться туберкульозними паличками або мікобактеріями туберкульозу.

Як же найчастіше заражається туберкульозом здорова людина?

Це відбувається найчастіше шляхом вдихання забрудненого туберкульозними паличками повітря. Тоді туберкульозні палички потрапляють безпосередньо в легені. Зараження можливе й під час контакту з харкотинням хворого при поцілунках та рукости­сканнях. Харчові продукти, забруднені туберкульозними паличка­ми, користування посудом й усіма речами, якими користувався хворий - це все також нерідко буває джерелом зараження. Ужи­вання некип'яченого молока корів, хворих на туберкульоз, також веде до зараження туберкульозом. Зараженню сприяють негігі­єнічні умови життя й постійний тісний контакт із туберкульозним хворим. Особливо легко заражаються туберкульозом діти. Не можна допускати, щоб діти контактували з туберкульозними хво­рими. Не слід дозволяти цілувати дітей не тільки хворим, але й здоровим. Хворий повинен мати окрему кімнату, а якщо це неможливо, то для нього відокремлюють частину кімнати. Дитячі ліжка повинні стояти від ліжка хворого на відстані не менш ніж З метри, хоча це дуже умовно, бо найкраще ізолювати хворого від здорової дитини в різних кімнатах. Усі дитячі речі та іграшки треба зберігати окремо і не допускати їх контакту з речами інших членів сім'ї.

Усе насе­лення повинно знати й пам'ятати, що із заразним хворим на туберкульоз можна зустрітися на виробництві, в установі, місцях громадського харчування, тролейбусах, автобусах, трамваях, метро, фунікульорі, літаку, потягу, театрах, кіно,  поліклініці, аптеці,  церкві, на ринку та в інших місцях громадського користування. Оскільки не можна виключити можливості контакту із хворими на заразні форми туберкульозу легенів в умовах сучасної епідемії цієї недуги, то слід знати елементарні принципи захисту від туберкульозу. Найважливішим засобом захисту від туберкульозу є дотримання правил особистої гігієни, утримання в чистоті свого одягу та взуття, часте миття рук не тільки перед їжею, а одразу після приходу з вулиці додому. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків. Для утримання імунітету на належному рівні слід добре харчуватися. Їжа повинна бути різноманітною, багатою на білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи. Щоб уберегти себе від туберкульозу, не купуйте молоко, сметану, сир, м'ясо на стихійних ринках, де вони не перевіряються і можуть бути заражені. Житлові та робочі приміщення треба добре провітрювати, робити вологе прибирання, а також відкривати штори, гардини, щоб у кімнату заглядало сонце, яке вбиває мікобактерії туберкульозу. Це в значній мірі забезпечує від зараження туберкульозом.

Отже, незалежно від того, яким чином мікобактерії туберку­льозу проникли в організм, вони оселяються в тому органі, опір­ність якого до туберкульозу найменша. Це можуть бути легені, кістки, нирки, очі, шкіра, м'язи, печінка, мозок, сечостатеві органи й будь-які інші. Практично немає таких органів, які не могли б уражатися туберкульозом.

Хвороба виникає непомітно, підступно й руйнує уражені органи. Хворі нерідко навіть не помічають свого захворювання, доки не ушко­диться велика ділянка органу чи не виникнуть ускладнення недуги.

Кожен громадянин повинен знати дев'ять основних симптомів туберкульозу легенів: кашель 3 тижні й більше, у т.ч. з від­харкуванням мокротиння; втрата маси тіла; стомлюваність; лихоманка; потіння вночі; біль у грудній клітці; задишка; втрата апетиту; кровохаркання.

При ураженнях туберкульозом інших органів людини можуть бути три загальні симптоми: втрата маси тіла; лихоманка; потіння вночі. Інші симптоми нелегеневого туберкульозу зале­жать від того, який орган уражений. Наприклад, при туберкульозі лімфатичних вузлів, вони припухають, з них витікає гній. При туберкульозі суглобів вони припухлі та болять. При туберкульозі мозку та його оболонок дуже болить голова, спостерігається сонливість. При туберкульозі нирок буває біль у попереку, виділя­ється гнійна сеча. При туберкульозі жіночих статевих органів жінки стають безплідними і відчувають біль унизу живота.

При наявності будь-яких із названих ознак треба негайно звернутися до лікаря.

Отже, туберкульоз - це інфекційна, соціально небезпечна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу, перебігає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, може вражати всіх людей але найчастіше найбідніші, соціально дезадаптовані верстви населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого (від 6-8 міс. і більше, інколи все життя) комплексного лікування та реабілітації хворих. Краще остерігатися туберкульозу, аніж лікувати його. Чим раніше виявлений хворий на туберкульоз, тим ефективніше його лікування. Будьте пильні! Дорослі, навчайте дітей особистої гігієни, не забувайте 1 раз у рік завести дитину у прищеплювальний кабінет своєї поліклініки, щоб зробити пробу Манту. Дітям 7-ми і 14-річного віку треба зробити ревакцинацію вакциною БЦЖ, якщо у них негативна проба Манту. Не забувайте самі 1 раз у рік зробити флюорографію грудної клітки.

Пам'ятайте, ваше здоров'я - у ваших руках!

 

Лікар – пуль монолог МЛ№1                                     Кохан О.А.       

03-03-2016р

 

 

Небезпека торгівлі на стихійних ринках

  Проблема стихійної торгівлі в місті залишається невирішеною. Заходи по ліквідації місць стихійної торгівлі є неефективними не лише через соціально-економічне становище в країні, а й через те, що деякі мешканці міста надають перевагу продуктам харчування невідомого походження, які реалізують із землі на вулицях міста. Нажаль, покупці не замислюються про якість цих продуктів, ким та в яких умовах вони виготовлені, де зберігались і  як транспортувались. Не лякає наших людей і  бруд, що летить на продукти з вулиці , від машин та з-під ніг перехожих.

При цьому, всім необхідно пам’ятати, що харчові продукти, які реалізуються на стихійних ринках законодавчо визначені як завідомо небезпечні та непридатні до споживання людиною. Якщо людина отруїться такими продуктами харчування, вона не зможе довести цей факт, бо немає суб’єкта, якому можна пред’явити звинувачення.

 

Серед продуктів, які реалізуються з землі, найбільш небезпечними є молоко та молочні продукти. Вживання молочної продукції невідомого походження (відсутні дані про стан здоров’я корови та результати лабораторних досліджень продуктів) з землі, придбаної у громадянина, який не пройшов медогляд та не має допуску до роботи з харчовими продуктами - прямий шлях до інфекційних захворювань. Ні про яку користь від молока в цьому випадку вже не йдеться, лише про шкоду. Також не можна купувати  молоко в пластикових пляшках, які є предметами одноразового використання і мають не завжди відоме походження (іноді пляшки  збирають на сміттєзвалищах і не завжди ретельно миють).

 

  Наслідком  «популярності» придбання продуктів на стихійних ринках міста є високий рівень захворюваності населення міста на кишкові інфекції, який за 2015 рік перевищує середньообласний  по захворюваності на сальмонельози в 2,6 рази, дизентерії – в 4,7 рази та гастроентероколіти – в 1,6 рази. При епідеміологічному розслідуванні випадків кишкових інфекцій хворі часто вказують, що саме харчові продукти, які придбані на вулиці, стали  можливою причиною їх  хвороби. В результаті на лікування витрачається набагато більше грошей, ніж вдалося зекономити, купуючи продукти у невстановлених місцях.

 

  На сьогодні, на жаль, відсутня законодавча база щодо заборони існування стихійних ринків та стихійної торгівлі з тротуарів, фахівці державної санепідслужби не мають повноважень щодо ліквідації стихійної торгівлі. При цьому кожен повинен розуміти, що винним у своїй хворобі буде лише той, хто придбав небезпечні продукти на стихійних ринках, спокусившись на ціну чи привабливий вигляд товару.

Жителі міста повинні розуміти, що придбаний у невстановленому місці товар у випадкової людини, в умовах, які не відповідають санітарним нормам його зберігання, у будь-який момент може обернутися великим лихом для покупця та його родини.

 

Єдиний правильний спосіб боротьби – не купувати  харчові продукти й інші товари в місцях стихійної торгівлі.

 

Лікар-терапевт АЗПСМ №1                                 Сокіріна І.П.

 23-12-2015р.             
                                

 

------------------------------------

 

    Рак товстої кишки

– це захворювання, при якому злоякісна пухлина утворюється у тканинах товстої кишки. До факторів ризику цього онкологічного захворювання відносять: вік 50 і більше років;наявність випадків захворювання на рак товстої чи прямої кишки у близьких родичів;

перенесені пацієнтом раніше онкологічні захворювання ободової кишки, прямої кишки, яєчників, матки або молочної залози;наявність поліпів товстої кишки (доброякісні утворення слизової оболонки, що мають форму випинання);наявність у пацієнта виразкового коліту (наявність виразок слизової оболонки товстої кишки) або хвороби Крона.

      Слід негайно (!) звернутися до лікаря у разі виникнення будь-якої з перелічених ознак:

- розлад нормальної роботи кишківника;

- поява крові (яскраво-червоної чи темної) у випорожненнях;

- діарея (пронос), закрепи або відчуття неповного спорожнення кишківника;

- зміна форми калу; тривалий свербіж та мокнутість біля анального каналу;

- часті здуття живота, відчуття переповнення чи спазмів у кишківнику;

- безпідставна втрата ваги;

- швидка втомлюваність;

- нудота чи блювання.

Щоб виявити і діагностувати рак товстої кишки, проводять дослідження крові, а також обстеження прямої кишки та ії тканин, а саме:
1. Загальний огляд і обстеження
2. Дослідження калу на приховану кров.
3. Пальцеве обстеження прямої кишки.
4. Ректороманоскопію
5. Колоноскопію.

6. Віртуальну колоноскопію (КТ-колонографію).

7. Рівень раково-ембріонального антигену (РЕА) :

8. Магнітно-резонансну томографію (МРТ).

9. Оглядову рентгенографію грудної клітки.

    Рак в організмі людини поширюється: безпосередньо в сусідні органи, через лімфатичну систему і через кров (процес метастазування), тому додатково виконуються рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ультразвукове дослідження печінки, органів черевної порожнини, а також, при потребі, комп’ютерна томографія всього організму пацієнта.

    Існують різноманітні види лікування для хворих із колоректальним раком .

Після проведеного лікування пацієнти повинні проходити регулярні контрольні огляди .

 

            Лікар-хірург МЛ№1          Казакова А.А.

13-11-2015р.

 

Нова вірусна загроза

 

   За останніми повідомленнями в перших числах червня в Південній Кореї померло декілька людей від захворювання, що викликається вірусом MERS. Кількість захворівших вже досягла декілька десятків осіб. Для попередження розповсюдження хвороби в країні закрито більше п’ятисот шкіл, із-за панічних настроїв зменшився потік туристів до Південної Кореї. Судячи з високим відсотком смертності, легкістю передачі вірусу від хворої до здорової людини та важкістю перебігу захворювання, цю хворобу можна віднести до особливо небезпечних інфекцій.

 

Що-ж це за хвороба? Збудником її являється так званий коронавірус, тобто вірус, який може викликати захворювання як серед людей, так і серед окремих видів тварин.

Вперше цей вірус (він названий коронавірусом близькосхідного респіраторного синдрому) був виявлений в 2012р. в Саудівській Аравії. Станом на початок червня цього року в світі за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я зафіксовано близько 1200 осіб, з яких до 450 померли.

На жаль, і збудник хвороби (вірус), і саме захворювання вивчені ще недостатньо. Із даних, які відомі на цей час, носіями вірусу можуть бути окремі види летючих мишей та верблюдів. Передача збудників від хворого до здорового передається повітряно-крапельним шляхом подібним до передачі збудника грипу. Та і розпочинається захворювання так як грип – з високої температури, кашлю, інших ознак простуди. Різниця в тому, що з 5-7 дня від початку захворювання симптоми наростають, тобто важкість перебігу зростає. Приєднуються ознаки ураження нирок та гострої пневмонії, від яких і наступають смерті хворих. Помічено, що частіше всього важкі перебіги захворювання спостерігаються у людей з ослабленим імунітетом.

    Вчені зрівнюють захворювання з відомою раніше «атиповою пневмонією» або SARS, навіть називають вірус MERS «родичем» SARS, але MERS більш заразний.

    В Україні поки що не зареєстровано випадків захворювання MERS, але, приймаючи до уваги туристичні потоки та відрядження до країн, де реєструється ця хвороба, відносну легкість зараження (контагіозність), потрібно бути завжди насторожі і при перших ознаках захворювання звертатись до лікаря. Доречно буде нагадати, що з ознак простуди розпочинається і інше, не менш небезпечне захворювання – лептоспіроз, яке характерне для нашої області. Отже, своєчасне звернення за медичною допомогою попередить тяжкі наслідки захворювання.

 

 

Державна установа «Кіровоградський обласний лабораторний

центр Держсанепідслужби України»

червень 2015 року

 

Профілактика утоплень серед  дорослих та дітей

Літо - пора канікул і відпусток. Багато відпочиваючих проводять вільний час на водоймах і річках. Головними причинами загибелі людей на воді є: невміння плавати, купання в нетверезому вигляді, відсутність контролю з боку батьків за дітьми, купання в необладнаних, заборонених місцях, а також незнання, а часом ігнорування правил поведінки біля води. Якщо дорослі гинуть в основному за власної  халатності, то загибель дітей, як правило, на совісті їхніх батьків.

Випадкові  утоплення ,як причина смерті, знаходиться на другому місці серед   нещасних  випадків, травм  і отруєнь  у дітей від 0 до 17 років.

Для того, щоб відпочинок біля води не обернувся трагедією, необхідно дотримуватися таких правил поведінки і заходів безпеки:

 

  • Купання повинне відбуватися тільки в дозволених місцях, на упорядкованих пляжах, де є рятувальні пункти. Не можна запливати далеко від берега, випливати за межі огородження   місць купання.  
  • Не можна купатися біля крутих обривистих берегів з сильною течією, у заболочених місцях, в штормову погоду і під час грози.
  • Забороняється пірнати в незнайомих місцях, стрибати у воду з мостів, пристаней, підпливати до близько проходячих  човнів, катамаранів, вітрильників та інших плавальних засобів.
  • Категорично забороняється купання в стані алкогольного сп'яніння.
  • При експлуатації маломірних суден необхідно переконатися в їх справності, використовувати рятувальні жилети.
  • Не рекомендується купатися раніше, ніж через півтори - дві години після їжі.
  • Забороняється купатися при хворобах серця, схильності  до непритомності і припадків.
  • Не можна залишати самих дітей без нагляду дорослих, як на березі річки, так і у воді. На дітях повинні бути пристрої, що підтримують плавучість (кола, жилети), як під час купання, так і поряд з водою.
  • Температура води при купанні повинна бути не нижче 17-19 градусів, перебувати в ній рекомендується не більше 20 хв. Тривале перебування у воді, особливо холодній, може призвести до переохолодження тіла і викликати судоми.
  • Не дозволяйте влаштовувати дітям гри у воді, пов'язані з пірнанням та захватом ніг і рук купающого.
  • Дітям, які не досягли 16 років, рекомендується кататися на човнах тільки разом з дорослими. Перебуваючи на човні, небезпечно пересідати, сідати на борти, перевантажувати човен понад встановлену норму.

Пам'ятайте! Нехтування цими правилами може призвести до травмування чи загибелі дітей на воді.

Перша допомога потерпілому при утопленні

Утоплення настає при заповненні дихальних шляхів водою. У потопаючу людину в бронхи і легені надходить вода, припиняється дихання, розвивається гостре кисневе голодування і відбувається припинення серцевої діяльності.

Витягнувши потерпілого з води, необхідно, насамперед, очистити його ніс і рот від піску та мулу пальцями, обгорнути  чистою хусткою або бинтом. Якщо рот стиснутий, потрібно обережно його відкрити, для цього між зубами вводять ложку або який-небудь плоский предмет. Щоб звільнити шлунок і дихальні шляхи від води, треба, ставши на одне коліно, покласти потерпілого грудьми на інше коліно так, щоб його голова звисала вниз, і ритмічно кілька разів натискати на грудну клітку.

Після того як вода буде видалена, потерпілого слід покласти на теплу підстилку, зробити йому штучне дихання, уникаючи натискання на живіт, і якщо не прослуховується серцебиття - закритий масаж серця. Коли, потерпілий прийде до тями швидко доставити його в медичний заклад.

 

 

Бережіть себе і своїх дітей!

11-06-2015

Зав. амб.№3  КЗ ЦПМСД        Кравченко О.А.

 

 

 

ПІДСТУПНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ - ГЛАУКОМА

 

6 березня у всьому світі відзначається «Всесвітній день боротьби з глаукомою». Цей день почав проводитися з 2008 року за ініціативою Всесвітньої асоціації товариств глаукоми - WGA і Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою - WGPA.

За даними Міжрегіональної громадської організації «Асоціація хворих глаукомою», в даний час глаукома - одна з основних причин сліпоти та слабкозорісті. Кількість глаукомних хворих у світі вже доходить до 100 млн. чоловік. При цьому з 28 млн. сліпих у світі майже кожен п’ятий втратив зір у зв’язку з цим захворюванням.

ГЛАУКОМА – це хвороба ока, причиною якої є  підвищення внутрішньоочного тиску .  Якщо внутрішньоочний тиск своєчасно не понизити до нормального, може загинути зоровий нерв, що призведе до незворотної сліпоти.

Здорове око має внутрішньоочний тиск  завдяки балансу притока і відтока рідини. При глаукомі циркуляція рідини в оці порушується, вона накопичується, і внутрішньоочний тиск починає підніматися. При цьому зоровий нерв та інші структури ока відчувають підвищене навантаження, страждає кровообіг ока.

Глаукома підступна - вона підкрадається непомітно, може  вести скриту руйнівну роботу, щоб потім грянути раптовою катастрофою. Глаукома, яка не лікувалась,  веде до зниженню зору і повної незворотної сліпоти. Око, яке не розпізнає світла, може причиняти сильний біль, і тоді  не залишається нічого іншого, як видалити його. Пам’ятаючи   про це, ви напевно не полінуєтесь відвідати з профілактичною ціллю кабінет лікаря-офтальмолога і перевірити стан своїх очей.  

 Глаукома звичайно розвиваєтся після 40 років. Якщо ви в цьому віці – профілактичне обстеження  обов'язкове,  контролюйте внутрішньоочний тиск 1 раз на рік.  Розвитку  глаукоми сприяють  цукровий діабет і атеросклероз. Якщо хто-небудь з ваших кровних родичів хворів чи хворіє на глаукому, ви знаходитесь у групі підвищеного ризику.

Ви можете не відчувати підвищеного  тиску і це дуже небезпечно.  Чим довше внутрішньоочний тиск  зберігається на високому рівні, тим більше страждає зоровий нерв. Поступово, він ув'ядає і гине. А разом з ним гине і зір. Нормальним вважається внутрішньоочний тиск від 17 до 25 мм рт ст., якщо вам вимірювали тиск тонометром Маклакова.

Запам'ятайте, що наступні прояви повинні вас насторожити і потрібно якомога  скоріше звернутися до лікаря – офтальмолога:

  • поява райдужних кіл при погляді на електричну лампочку;
  • поява періодичного чи стійкого туману;
  • погіршення зору після фізичної праці у т.ч. зв'язаний з працею  головою   донизу;
  • почервоніння ока, яке супроводжується гострим білем, який не знімається прийомом анальгетиків.  

Якщо вам поставили діагноз глаукома - не слід впадати у відчай, якщо виконувати рекомендації лікаря, постійно наглядатись, лікуватись, у більшості випадків це захворювання можна призупинити і зберегти добрий зір.  Основа лікування - засоби, які знижують внутрішньоочний тиск. Як правило, це очні краплі, і  вірогідно, що вам потрібно буде закрапувати їх усе життя. Техніка закрапування проста, ви зможете засвоїти її, і дуже скоро ця процедура стане такою ж звичайною, як, наприклад, чищення зубів зранку та ввечері.  

Для лікування всіх  видів  глаукоми зараз широко застосовують такі краплі як Бримонал, Беталмік, Ланотан, Ксалатан, Траватан, Азарга. Ці краплі не тільки понижують внутрішньоочний тиск, але і позитивно впливають на зоровий нерв. Правда, є у цих крапель один недолік-їх вартість, але коли мова йде про збереження вашого зору, не потрібно економити на своєму здоров'ї, але ж потім його не купиш ні за які гроші.

Найсучасніше лікування відкритокутової глаукоми - SLT процедура (селективна лазерна трабекулопластика). Суть цієї методики полягає у тому, що за допомогою селективної дії лазера на пігментні клітини кута передньої камери відбувається активація макрофагів і, як наслідок, поліпшується гідроциркуляція внутрішньоочної рідини і знижується  внутрішньоочний тиск в середньому на 6-8 мм рт.ст.  Показами  до цієї процедури є: первинна відкритокутова глаукома чи вузькокутова глаукома, постувеальна глаукома, афакічна глаукома, недостатня ефективність медикаментозної терапії, застосування більш ніж 2 гіпотензивних препаратів для досягнення толерантного ВОТ, наявність протипоказань до застосування гіпотензивних препаратів, незадовільні результати хірургічного лікування. 

 Це лікування є дуже ефективним на ранніх стадіях глаукоми і тому одним із пріоритетів офтальмологічної служби нашої лікарні  є виявлення глаукоми якомога раніше.

В комплекс медикаментозного лікування глаукоми входять і засоби, які поліпшують мозковий кровообіг, стимулюють обмінні процеси.

Якщо вам буде запропонована фізіотерапія, наприклад, стимуляція зорового нерва і сітківки за допомогою  магнитних полей чи лазерних променів, спокійно йдіть на ці процедури! Вони достатньо ефективні і зовсім безпечні.

Віднесіться  з довірою і до хірургічних методів - операція може стати для вас допоміжною в ситуації, коли інші засоби вже вичерпані. Хірургічні втручання при глаукомі зараз добре розроблені, проводяться швидко і безболісно. Не відкладайте операцію - при лікуванні глаукоми дорогий час!

Протікання глаукоми також в багатьом залежить від вашого способу життя.

Ось деякі рекомендації, яких потрібно притримуватись хворим на глаукому:

  • Працюйте стільки, скільки потрібно, згідно вашого віку та загального стану здоров'я, але не напружуйтесь. Уникайте фізичних і нервових перевантажень.  
  • Перенавантаженням для вас може стати також прополка грядок, якщо ви працюєте   внахил. Прилаштуйте яку-небудь лавку, стілець -  не нахиляйтесь. Що б ви не робили - читаєте, в'яжете, не сидіть з нахиленою головою і при поганому освітленні.
  • Дивитись телевізор не забороняється, але також при хорошому освіленні (не в темряві!) і в правильній позі, щоб голова не була  нахилена, чи запрокинута.
  • Харчуйтесь раціонально залежно від віку, віддавайте перевагу овочевим блюдам, рибі, сирим овочам та фруктам.
  • Рідину, якщо немає для цього інших показань, можно особливо не зменшувати, але неможна відразу випивати більше склянки.
  • Якщо ви курець - киньте палити негайно! Нікотин шкідливий  для ваших очей.
  • Не носить тісних комірців, краваток - всього, що затруднює кровообіг в ділянці голови та шиї.
  • Для вас дуже важливий добрий сон. Введіть в розклад дня вечірні прогулянки; якщо не спиться - приймайте на ніч 2-3 чайні ложки меду, які запийте теплою водою, робіть теплі ножні ванни.
  • витримуйте призначений режим закрапування крапель. Якщо вам потрібно піти з дому надовго, не забудьте взяти їх з собою.
  • Регулярно відвідувайте лікуючого лікаря. Навіть при стабілізації внутрішньоочного тиску, контрольні обстеження потребуються кожні три місяці. І бажано проходити курси профілактичного лікування два  рази на рік.

І наостанок велике прохання: слідкуйте за своїм здоров'ям, регулярно проходьте медичні огляди. Пам'ятайте: ні глаукому ні катаракту неможливо вилікувати ніякими вправами для очей. Повірте, дуже прикро, коли приходять пацієнти, які втратили зір від глаукоми, а ти вже не можеш їм допомогти, а все тому, що вони сиділи вдома, робили якісь вправи, прикладали травки до очей, а глаукома робила свою руйнівну справу. Якщо хвороба виявлена своєчасно, в більшості випадків ми зможемо вам допомогти!    

 

 04-03-2015

 

Лікар-офтальмолог вищої категорії, 

завідувач  офтальмологічним відділенням 

МКЛПЗ Міська лікарня №1  м. Олександрії          Бараник Віктор Іванович

 

 

 

 

Профілактичні огляди

– запорука здоров’я, раннє виявлення онкологічних захворювань.

Профілактичний медичний огляд – це щорічний медогляд,який включає:

-         Проведення флюорографічного обстеження легень з метою виявлення захворювань на ранніх стадіях (онкозахворювань,туберкульоз, захворювання серця,органів грудної порожнини);

-         вимірювання артеріального тиску з метою виявлення артеріальної гіпертензії на ранніх стадіях і попередження розвитку ускладнень;

-         перевірка гостроти зору і вимірювання внутрішньо – очного тиску,особам,після 40 років,з метою виявлення глаукоми на ранніх стадіях;

-         огляд в онкокабінеті: жіночому або чоловічому кабінеті.

Якщо людина щорічно проходить медогляд в оглядовому кабінеті,своєчасно повідомляє про зміни в стані свого здоров’я ,то онкозахворювання виявляється на ранніх стадіях,а ризик занедбаних випадків зменшується в декілька разів.

В оглядовому кабінеті проводиться опитування з метою отримання інформації про стан здоров’я  пацієнта,огляд,забір клітинного матеріалу для цитологічного дослідження,пальцеве ректальне обстеження.

При опитуванні виясняють чи не має у пацієнта довготривалих незаживаючих  виразок в роті,кров’янистих  виділень з рота,чи не помічає він на тілі родимок,що збільшуються,змінюють колір,кровоточать,чи не знаходить жінка ущільнень в молочних залоз,пухлинних утворів у животі,чи не виникає біль при акті дефекації  і сечовипусканні ,чи немає виділень із сосків у жінок,які не годують дитини.

Серед усіх злоякісних новоутворень людини пухлини зовнішніх (візуальних) локалізацій  становлять від 30 до 40%.

До них належать рак шкіри,нижньої губи,порожнини рота,щитоподібної залози,молочної залози,зовнішніх статевих органів, шийки матки і прямої кишки. Всі вони доступні огляду і прощупуванню і легко можуть бути виявленні. Як правило,їх виникненню передують різні передракові стани:довготривалі дистрофічні процеси в шкірі,слизових оболонках,дисгормональні зміни в залозистих органах ( зоб,мастопатія),доброякісні пухлини( аденома,фіброаденома,папілома),хронічні запальні процеси ( ерозія,трофічна виразка,нориця).

Виявлення передракових захворювань і їх своєчасне лікування – реальний шлях профілактики раку.

На початку свого розвитку злоякісна пухлина росте дуже повільно,нічим себе не проявляючи. Наприклад,прихований період для раку молочної залози від мікроскопічної і до пухлини , яка може бути виявлена пальпаторно  становить від 3 до 7 років(для раку щитоподібної залози від 1 до 8 років і більше). Діагностувати злоякісну пухлину в цей до клінічний період надзвичайно важко,але можливо.

В більшості випадків хворі звертаються до лікаря з вираженими клінічними проявами хвороби. Причиною запізнілого звертання  за медичною допомогою є несвідоме  ставлення значної частини населення до свого здоров’я.

Відомо, що чим менша пухлина,тим більше шансів її стійкого виліковування  і навпаки – з розповсюдженням  процесу відсоток стійко вилікуваних хворих стрімко падає. Виявлення пухлин зовнішніх локалізацій  на ранній стадії – таке завдання цілком під силу  і може бути реалізоване шляхом активного виявлення хворих на онкопрофоглядах . Вони охоплюють як організоване так і неорганізоване населення різних вікових категорій.

В оглядових кабінетах поліклініки чоловіки і жінки обстежуються спеціально підготовленими медпрацівниками.

Їх завдання  - профілактичний огляд жінок і чоловіків ( за їх згодою), що вперше протягом року звернулись в лікарняний заклад,незалежно від віку і хвороби з метою раннього виявлення передракових захворювань і злоякісних новоутворень зовнішніх локалізацій.                             На фоні соціальних змін, що відбулися в країні (скорочення великих трудових      колективів,міграція населення) інші види профоглядів поступово втрачають свою значимість,роль оглядових кабінетів зростає, як найперспективнішої ланки протиракової    боротьби. Піклуйтеся про себе, любіть себе і приходьте на профогляди!

 

Зав.відділеня профілактики:                                               Кривоконь А.П.

26-01-2015

Травмы глаз

Травмы глаз в структуре патологии органа зрения составляют более 10%. Травмы включают в себя проникающие и непроникающие ранения, тупые повреждения, термические и химические ожоги и отморожения. Большинство повреждений глаз (до 90%) носит характер микротравм и тупых травм. Проникающие ранения составляют не более 2%, а ожоги - около 8% всех случаев.                                                                                                                                                       

По условиям возникновения травмы можно разделить на промышленные, сельскохозяйственные, бытовые, детские и военные.

Промышленные травмы возникают при работе у станка. Инородные тела ранят глаз с большой центробежной силой. Возможны контузии, проникающие и непроникающие ранения в зависимости от кинетической энергии инородного тела. В химической промышленности возможны ожоги глаз. В настоящее время в связи со спадом производства число промышленных травм значительно уменьшилось.

Сельскохозяйственные травмы. Ремонт сельскохозяйственной техники часто проводится вне теплых мастерских и в любое время года. На холоде значительно повышается хрупкость стали и при ударе по металлу возникают осколки, которые летят с большой инерцией и могут повредить ткани глаза.

Бытовые травмы. Часто бытовые травмы бывают в состоянии алкогольного опьянения. Ранящими предметами могут быть самые разнообразные инструменты и предметы, используемые в быту, предметы бытовой химии и др.

Детские травмы. Часто травмы возникают при игре острыми предметами.

Военная травма. В современной войне отмечаются: множественность поражения; комбинированные травмы; сочетанные травмы; травмы с амагнитными инородными телами; массовые поражения.

В зависимости от повреждающего фактора: механические травмы, ожоги, прочие.

По локализации: повреждения орбиты, повреждения придатков глаза, повреждения глазного яблока.

Механическая травма: тупая (сотрясения; контузии), ранения (непроникающие ранения глазного яблока; проникающие ранения глазного яблока; сквозные).

Проникающие ранения бывают с выпадением оболочек и с инородным телом (магнитным и амагнитным). По локализации на глазном яблоке ранения подразделяют на роговичные; склеральные; корнеосклеральные.

Ожоги делятся на термические, химические, термохимические, лучевые.

Химические ожоги делятся на ожоги кислотами и ожоги щелочами.

Клиническая картина многообразна и определяется тяжестью повреждения.

При контузиях глаз наблюдаются кровоизлияния под кожу век и в конъюнктиву, надрывы и размозжения век, отек и эрозии роговицы. При большой силе удара иногда наблюдается разрыв склеры с выпадением радужной оболочки, цилиарного тела, хрусталика. Отмечаются кровоизлияния в переднюю камеру, стекловидное тело; отек сетчатки и отслойка ее. Тупые травмы нередко ведут к нарушению циркуляции внутриглазной жидкости и глаукоме, а иногда к гипотонии и вяло текущему иридоцнклиту.

При попадание на конъюнктиву или роговицу мелких кусочков металла, дерева, угля, камня, песчинок и т. д., которые либо только пристают к поверхности конъюнктивы и роговицы, либо внедряются в ткань их на различную глубину. Больной предъявляет жалобы на слезотечение, светобоязнь, боль, «ощущение песчинки в глазу», блефароспазм. Наличие инородного тела в конъюнктиве или в роговице. Вокруг инородного тела роговицы часто развивается серый инфильтрат, превращающийся затем в эрозию, а в тяжелых случаях и в язву роговицы. Могут наблюдаться явления ирита и иридоциклита.

Ранение века может быть несквозным (повреждение кожи и мышечного слоя) и сквозным, когда повреждаются все слои века, края раны при этом расходятся вследствие сокращения круговой мышцы глаза. Иногда наблюдается отрыв века у наружного или внутреннего угла глаза. Ранение конъюнктивы глазного яблока сопровождается часто повреждением склеры и роговицы. Жалобы на резкую боль, слезотечение, светобоязнь; обычно имеется кровоизлияние под конъюнктиву, видимое повреждение роговицы и склеры.

При проникающие ранения глаза.  Жалобы на боль, слезотечение, светобоязнь, понижение зрения. Главным признаком проникающего ранения глаза является гипотония (поврежденный глаз мягче здорового) вследствие вытекания внутриглазной жидкости. При повреждении в переднем отрезке глазного яблока гипотония сочетается с отсутствием передней камеры или уменьшением ее глубины, изменением формы зрачка. При прободном ранении в заднем отрезке гипотония сопровождается увеличением глубины передней камеры. При видимом раневом отверстии в роговице или склере диагноз не вызывает сомнений. Иногда видны инородное тело  внутри  глазного  яблока,   травматическая   катаракта.

 

ЕСЛИ СЛУЧИЛАСЬ ТРАВМА ГЛАЗА...

  Прежде всего надо как можно быстрее обратиться к глазному врачу, а при отсутствии его-к любому медицинскому работнику. Если по каким-то причинам сразу это сделать невозможно, надо правильно оказать помощь друг другу.

  Оказывающий помощь должен тщательно вымыть руки или протереть их ваткой, смоченной спиртом (водкой). Затем следует осмотреть глаз пострадавшего, осторожно оттягивая нижнее веко и приподнимая верхнее. Если в глаз попала соринка, пострадавший может сам промыть глаз чистой водой. Иногда соринка легко вымывается. С нижнего века соринку удаляют ваткой, смоченной в чистой воде и отжатой, или неиспользованным, чистым носовым платком.                                                                                     

 Чтобы снять соринку, попавшую под верхнее веко, надо вывернуть его. Для этого просят пострадавшего смотреть вниз. Оказывающий помощь большим пальцем одной руки прижимает верхнее веко к глазному яблоку и, взяв двумя пальцами другой руки ресницы, выворачивает веко слизистой оболочкой наружу. Теперь чистой влажной ваткой или чистым носовым платком можно снять соринку с века.

 

НО НЕЛЬЗЯ САМИМ УДАЛЯТЬ СОРИНКУ, А ТЕМ БОЛЕЕ ОСТРЫЙ ШИП ОТ РАСТЕНИЙ ИЛИ ОСТИ ЗЛАКОВ, ПОПАВШИЕ НА РОГОВИЦУ. Это может делать только медицинский работник, и обратиться к нему надо как можно раньше. Чем дольше соринка находится на роговице, тем больше опасность осложнений (развитие инфекции, образование язвы).

 

В СЛУЧАЕ УШИБА СЛЕДУЕТ ПРИЛОЖИТЬ К ГЛАЗУ ВАТУ ИЛИ ЧИСТЫЙ НОСОВОЙ ПЛАТОК, СМОЧЕННЫЕ ХОЛОДНОЙ ВОДОЙ. Примочку делают в течение 15-20 минут, затем нужно обязательно обратиться к глазному врачу для проверки зрения и осмотра глаза.

 

 Химические вещества даже в небольших дозах способны проникать глубоко в ткани глаза и повреждать зрительные элементы, а это грозит слепотой. ЕСЛИ В ГЛАЗ ПОПАЛИ ЛЮБЫЕ ХИМИЧЕСКИЕ ВЕЩЕСТВА (ЩЕЛОЧИ, КИСЛОТЫ, ЯДОХИМИКАТЫ) ИЛИ ГОРЯЧАЯ ЖИДКОСТЬ, НУЖНО СРАЗУ ЖЕ В ТЕЧЕНИЕ 15-20 МИНУТ ПРОМЫВАТЬ ГЛАЗ ЧИСТОЙ ВОДОЙ, ЖЕЛАТЕЛЬНО ПОД СТРУЕЙ, РАСКРЫВ ВЕКИ, А ЗАТЕМ СРОЧНО ОБРАТИТЬСЯ К ГЛАЗНОМУ ВРАЧУ.

 

ПРИ СКВОЗНЫХ РАНЕНИЯХ ГЛАЗА ИЛИ РАЗРЫВАХ ЕГО ОБОЛОЧЕК НИ ПРОМЫВАТЬ ГЛАЗ, НИ ПЫТАТЬСЯ УДАЛЯТЬ ИНОРОДНОЕ ТЕЛО НЕЛЬЗЯ! ЕДИНСТВЕННОЕ, ЧТО МОЖНО СДЕЛАТЬ,-ЭТО НАЛОЖИТЬ НА ГЛАЗ ЧИСТУЮ ПОВЯЗКУ И ТОТЧАС ЖЕ ОТПРАВИТЬ ПОСТРАДАВШЕГО В БОЛЬНИЦУ.

 

  Помните, что борьба за зрение начинается с первого момента после травмы. Независимо от ее тяжести необходимо как можно скорее обратиться к окулисту. Только специалист может определить характер и степень травмы глаза, правильно оказать помощь и тем самым предотвратить возможные тяжелые последствия и потерю зрения.

 

Профилактика травматизма

В профилактике глазного травматизма  главное – следование  правилам техники безопасности при проведении всех видов работ, широкое внедрение средств общей и индивидуальной защиты глаз.

                К общим средствам защиты относится все то, что объединяется понятием "организация труда". Это оснащение ремонтных мастерских новой техникой и оборудованием, механизация трудоемких процессов в полеводстве, на строительных работах, улучшение и модернизация ряда деталей сельскохозяйственных машин, в мастерских-обязательное использование защитных экранов, сеток, пылеотсосов. И, конечно, правильное оборудование рабочего места, работа со специальными инструментами, а не случайными приспособлениями.

                Не менее важно обеспечить нормальные санитарно-гигиенические условия, наладить вентиляцию, уменьшить шум и вибрацию, позаботиться о правильном освещении в мастерских и на фермах. Плохое освещение способствует общему утомлению работающего, снижает его внимание, а это чревато травмами, в том числе и глаз. В малоосвещенных местах следует устанавливать дополнительные лампы. Многое дает и такая простая мера, как регулярное мытье и протирка окон.

 В полевых условиях лучшим индивидуальным средством защиты глаз являются очки. Даже простые стекла в очковой оправе достаточно надежно ограждают глаза от случайных травм в любых ситуациях. Защитные очки выдаются бесплатно. Это могут быть открытые очки с простыми стеклами или прозрачной пластмассой в пластмассовой или другой оправе; закрытые с защитным приспособлением спереди и с висков; очки в виде складывающейся полумаски из прозрачной пластмассы, полностью закрывающей глазницы и виски; светозащитные очки из цветной пластмассы.

Если работы связаны с электросваркой, то очков с простыми стеклами недостаточно. В этих случаях надо обязательно пользоваться щитками со специальными стеклами.

                При работе с ядохимикатами для профилактики травм глаз непременно следует надевать шлемы, очки, полумаски.

   Врач – офтальмолог ГБ №1        Сорочан М.А.

30-10-2014г.

 

 

Рак гортани

            Рак гортани наиболее распространенной злокачественной опухолью гортани  - 50-60% случаев. Он составляет около 3 % от всех злокачественных опухолей человека. Преимущественно встречается у мужчин 40-60 лет, которые составляют 80-95% больных.

Подавляющее число больных раком гортани являются злостными курильщиками. Риск появления рака гортани повышается из-за употребления алкогольных напитков, работы в условиях запыленности, повышенной температуры, повышенного содержания в атмосфере табачного дыма, бензола, нефтепродуктов, сажи, фенольных смол.

            Раку гортани зачастую предшествует хронический многолетний ларингит. Особое значение в возникновении рака гортани относятся предраковые заболевания: длительно существующая папиллома, лейкоплакия слизистой оболочки гортани, дискератозы, пахидермия, фиброма на широком основании, кисты гортанных желудочков, хронические воспалительные процессы.

            Часто наблюдается малигнизация папиллом и лейкоплакии. 98% случаев рака гортани представлены плоскоклеточным раком.

            Гортань клинически разделяется на 3 отдела: надсвязочный, связочный и подсвязочный. Чаще всего опухоль начинает развиваться из надскладочного отдела гортани (65 % случаев), причем этот вид опухоли является самым злокачественным: быстро развивается и рано метастазирует. Рак голосовых связок встречается в 32% случаев и несколько менее злокачествен. В подскладочном отделе гортани рак развивается реже всего (3 % случаев), однако этот вид опухоли часто развивается в подслизистом слое, вследствие чего обнаруживается позже и имеет более серьезный прогноз.

            Чаще всего к симптомам рака гортани относятся: охриплость или другие изменения голоса, припухлость в области шеи, боль в горле и ощущение дискомфорт при глотании, першение, ощущение инородного тела в гортани при глотании, постоянный кашель, нарушения дыхания, боль в ухе, потеря веса.

            Симптоматика рака гортани зависит как от размеров опухоли, так и того, в каком отделе гортани она появилась. Ощущение инородного тела при гортани связано обычно с появлением ригидности (т.е. уплотнения) одного из хрящей гортани – надгортанника вследствие его инфильтрации опухолью. Боль в ухе появляется на поздних стадиях рака гортани и связана обычно с метастазами или прорастанием опухоли в нервы.

            Потеря веса у больного также связана именно с этой болью, так как она  появляется при глотании, в результате которого больной ограничивает прием пищи.

            Охриплость голоса связана с поражением голосовых связок. Это обусловлено нарушением плотного  смыкания голосовых складок вследствие механического препятствия, которым и является опухоль. Обычно для рака гортани характерно неуклонное нарастание этого симптома – от небольшой охриплости до развития  полной афонии (исчезновении голоса). В более поздний период характерно присоединение еще и затрудненного дыхания. Оно связано с ростом опухоли в просвет гортани, сужением (стенозом) ее просвета, а также с неподвижностью одной или обеих половин гортани.

            Врач проводит такие методы исследования: ларингоскопия, компьютерная томография, биопсия.

            Лечение. Лечение рака гортани проводят хирургически и методами лучевой терапии. Химиотерапия при лечении рака гортани неэффективна и не может быть использована как самостоятельный вид лечения.

            Прогноз. При комбинированном лечении рака гортани І-ІІ стадий пятилетняя выживаемость больных составляет 75-90%. На стадии ІІІ  прогноз ухудшается – выживаемость снижается до 63-67%. После лечения больных раком гортани актуальным является их послеоперационная реабилитация, особенно после радикальных хирургических операций. Такие больные нуждаются в обучении речи.

 

 17.09.2014г.

 

Врач-отоларинголог ГБ №1  Дахний А.И.

Материнское молоко –

единственное полноценноекачественное питание для новорожденного ребёнка

 

  И наверное не одну маму не нужно убеждать в необходимости грудного вскармливании и его преимуществ перед искусственным вскармливанием. Грудное молоко – идеальный продукт, созданный самой природой для кормления малыша. Более подходящего продукта, чем молоко биологической мамы просто не существует.

  Новорожденные, которые не получали грудное молоко по статистике в 2,5 – 3 раза чаще болеют. Кормление исключительно молоком матери в разном возрасте защитит ребёнка и в будущем от многих хронических заболеваний, а именно: сахарный диабет, рассеянный склероз, поражение зубов, болезней желудочно-кишечного тракта.

  Первое молоко ребёнок получает в родильном зале, в первый час своей жизни. Именно оно имеет важное значение для дальнейшего успешного вскармливание грудью. Кроме того при раннем контакте матери и ребёнка формируется незримая связь, которою он пронесет через всю свою жизнь.

  Первое молоко – это молозиво. Молозиво – очень важное для ребёнка, так как оно имеет уникальный биосостав. Это антитела, имуноглобулины, лимфоциты,  макроциты, бифидофактор, что способствует адаптации кишечника, созревания желудка от многих инфекций. Собственно говоря – первое кормление молозивом является первой и основной вакциной для ребёнка.

  Кроме того получая впервые  грудь ребёнок запечатлевает эти мгновения и потом, он будет брать грудь без проблем, опираясь на свой первый опыт сосания.

Если новорожденный впервые вместо материнской груди получает соску, то для ребёнка это опасно по следующим причинам:

- ребёнок не получит молозиво (следовательно уже идет нарушение формирования иммунитета, нарушение становления локтации у мамы);

- у ребёнка может возникнуть путаница сосков с соской и он может отказаться брать грудь мамы.

После рождения ребёнка мама с малышом находятся вместе в палате. Важно, чтобы мама и ребёнок начали адаптироваться друг с другом впервые же часы. Мама будет учиться понимать сигналы своего ребёнка и вовремя на них реагировать. Малыш может свободно получать грудь тогда, когда ему необходимо. Маме нужно помнить о том, что ребёнку после рождения нужно только молозиво и именно в том количестве, которое есть у мамы в груди. Мама должна быть спокойной, ведь малыш очень чувствует мамино настроение и начинает плакать, когда мама встревожена.

Не нужно ждать крика, чтобы дать грудь, и не нужно забирать её у малыша, он потребует грудь когда ему нужно и оставит сосок, когда насытится.

Очень важно изначально научиться держать ребёнка у груди. При правильном прикладывании весь ореол или большая её часть плюс сосок  находится во рту ребёнка. Таким образом весь ротик малыша заполнен грудью и при сосании туда не поступает, следовательно ребёнок почти не заглатывает воздух. При сосании не слышно посторонних звуков (щелчком и причмакиваний). Подбородок новорожденного упирается в грудь, нижняя губа вывернута, слышно глотание ребёнка. Маме кормить не больно! У новорожденного малыша множество причин чтобы захотеть приложиться к груди, так как по мимо удовлетворения питательной потребности, ребёнок удовлетворяет этим потребность и в психоэмоциональном комфорте. Малышу стало неуютно, захотелось на руки, не комфортно в новых одежках, зачесалась пяточка, он на всё реагирует плачем, а мама спасает его тем, что прикладывает к груди – и все проблемы уходят.

 

Не следует переживать, что малыш переест – это практически не возможно на исключительно грудном вскармливании, потому, что его организм генетически настроен на частые прикладывания.

Для младенца первого месяца жизни нормально прикладывать к груди каждые 1-2 часа. Бойтесь не дать лишний раз грудь, чем перекормить.. Время, которое ребёнок находится у груди регулирует  ваш ребёнок. Не следует прикладывать ребёнка ко второй груди раньше, чем он высосет первую. Частая смена груди может привести к тому, что ребёнок не успевает высосать последнее более жирное молоко, что может привести к  нарушению процесса пищеварения, и как следствие – может возникнуть лактозная недостаточность и пенистый стул.

При даче ребёнку соски или пустышки у него при сосании задействуются другие мышцы, нежели при сосании груди и в последствии он может не перестроившись повредить соски матери.  

Дети, которые находятся на исключительно грудном  вскармливании не нуждаются в дополнительном выпаивании водой в раннем введении прикорма до 6 месяцев. Надо помнить, что маме не следует увлекаться мытьем груди мылом перед кормлением, а также каким-то образом её обрабатывать. Вокруг соска есть железы, которые вырабатывают защитную смазку, что защищает сосок от травм. Кроме того, эта смазка имеет специфический запах, по которому ребёнок определяет свою маму. Достаточно если женщина будет промоют дуги один раз в день.

Маме не стоит сцеживать дополнительно молоко после каждого кормления. Задача молодой мамы наладить грудное кормление так, чтобы молока поступало ровно столько, сколько требуется ребёнку. Дополнительные сцеживания подстрекают грудь на выработку лишнего молока. Не нужно взвешивать ребёнка до и после каждого  кормления. Правильно будет, если ребёнка взвешивать один раз в неделю. Недельная прибавка веса должна составлять в среднем 125,0 (после первого месяца жизни).

Молодым кормящим мамам важно общаться с такими же мамами, которые уже имеют продолжительный, длительный (1-2 года) опыт кормления своих детей.

Именно такое общение будет способствовать длительному кормлению, потому что они смогут получить поддержку и практические советы по грудному вскармливанию.

Не надо стремить отлучить  ребёнка от груди после исполнения ему одного года. Наиболее логично кормить ребёнка до 2-3 лет, когда ребёнок полностью созреет, чтобы расстаться с грудью. Преимущество грудного вскармливания – это не только психоэмоциональное состояние связи мать – дитя, но и ощутимая экономия для семейного бюджета.

 

Желаем Вам и Вашему ребёнку счастья в этом мире!

 

 

Врач – неонатолог ГБ №1                                                                     Квиташ А.Н.

 18-08-2014р.

 

АЛЕРГІЯ  ТА  ЇЇ  ПОПЕРЕДЖЕННЯ

 

Алергія — підвищена чутливість організму до якого-небудь алергену — речовини, що викликає алергію.

Речовини, які викликають алергію (алергени), здебільшого мають білкову природу (тваринні та рослинні білки, білкові речовини мікроорганізмів).

Механізм виникнення алергії: коли алерген потрапляє до організму на його знешкодження виділяються певна кількість антитіл, проте якщо в організмі є якісь порушення, то їх виділиться в надлишку, що призведе до виділення надлишку високомолекулярних сполук, які і спричиняють розвиток алергії.

Людина може страждати від сінної лихоманки (полінозу), викликаної пилком рослин. Багато астматиків мають алергічні реакції на пил або мікроорганізми у вовні чи пір'ї тварин. Буває алергія на яйця чи медикаменти. Проти алергії допомагають ліки типу антигістамінів чи кортикостероїдів.

Алергени можуть потрапляти в організм через шкіру і слизові оболонки або надходити в кров з вогнищ запалення. Прояви алергії виникають лише тоді, коли перше і повторне надходження алергену розділені певним проміжком часу (не менше 5–7 днів). До проявів алергії належать протилежні за своїми ознаками, але спільні за первинним механізмом явища зміненої реактивності організму —анафілаксія (підвищення чутливості до шкідливої дії алергену) та імунітет (зниження чутливості внаслідок посилення опірності організму).

Алергени поділяються на два типи: екзоалергени та ендоалергени.

 

ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ ПРИЧИНИ

Чому так багато людей страждають від алергії? На нашу імунну систему випадає занадто велике навантаження: як зовнішнє (погіршення екології, збільшення радіаційного тла), так і внутрішнє (високий рівень зашлакованості організму, який може бути спричинений порушенням функції печінки, паразитарними інфекціями, токсичними речовинами, які потрапляють в організм із продуктами харчування). Через це імунітет не спроможний нормально виконувати свої функції й збої в його роботі проявляються у вигляді алергії.

Проявів алергії дуже багато. Серед найпоширеніших: атопічні дерматити, бронхіальна астма, алергійні риніти, лікарська алергія, алергія на пил, на домашніх тварин. Є чимало випадків харчової алергії, коли звичайний продукт сприймається як чужий, небезпечний і спричинює алергійну реакцію.

ПЕРША ДОПОМОГА

Що робити, коли раптово у вас з’явилися ознаки алергії (наприклад, сверблячка, почервоніння шкіри, різні висипання)?

Можна прийняти антигістамінні (протиалергійні) препарати, а саме: діазолін, супрастин, тавегіл, димедрол, клоретин, аеріус (обов’язково прочитайте інструкцію до них). Умийте обличчя, руки звичайною прохолодною водою, щоб зменшити свербіння. Якщо ситуація критична, наприклад, через набряк слизової оболонки горла важко дихати (це характерно для небезпечного для життя прояву алергії — набряку Квінке), терміново викликайте «швидку».

Вилучіть із харчування гостре, смажене, жирне, щоб зменшити навантаження на печінку (зазвичай вона завжди причетна до алергійної реакції). Згадайте, які нові продукти ви їли, й поки що відмовтеся від них. Після цього зверніться до фахівця, щоб установити точну причину алергії. Якщо ви не можете потрапити до лікаря відразу, дотримуйтеся цих порад ще якийсь час.

З’ЯСУЙТЕ ПРИЧИНИ

Коли небезпека минула, обов’язково потрібно розібратися з причинами такого стану. Для цього здайте аналізи, а саме: загальний аналіз крові, аналіз калу, сечі. Зробіть УЗД таких життєво важливих органів, як печінка, підшлункова  залоза, нирки. Проконсультуйтеся в алерголога й імунолога.

Також проаналізуйте, що вас останнім часом найбільше турбувало, і зверніться до вужчого фахівця. Якщо часто траплялися застудні захворювання, зверніться до ЛОР-лікаря, здайте мазки з носоглотки, щоб уточнити, чи немає інфекції на слизових оболонках. Якщо погане травлення (непереносність якихось продуктів, постійні закрепи або проноси, періодичний біль у животі), почніть із відвідування гастроентеролога.

Поки організм відновлюється, приберіть всі провокаційні чинники (домашніх тварин, килими, небезпечні продукти), робіть вологе прибирання, щоб позбутися пилу (це один з відомих алергенів).

Якщо ми піклуватимемося про чистоту свого внутрішнього середовища — свого організму, ми обов’язково будемо здоровими й алергія обмине нас.

   26-06-2014                                    Зав. амбулаторією №2 «КЗ ЦПМСД  м. Олександрії»  Н.Cтець

Сказ: можна попередити, але не можна вилікувати

            Сказ – одне із самих небезпечних і невиліковних захворювань людини та тварини, яке можна попередити, але не можна вилікувати. На сказ можуть хворіти люди, всі домашні та дикі тварини, птахи. Збудником сказу є вірус, який паразитує в центральній нервовій системі людини або тварини. Поза живим організмом вірус існувати не може.

            Вірус сказу передається від хворої тварини до здорової тварини або людини через укуси, потрапляння слини на пошкоджену ділянку шкіри, слизові оболонки. Розмноження і накопичення його відбувається у головному та спинному мозку.

            Хвороба у тварин починається частіше через 14-60 діб, іноді до року. Необхідно пам’ятати, що вже за 10 діб до появи перших ознак сказу тварини стають заразними. У хворої тварини змінюється поведінка, інстинкти. Ознаки захворювання у тварин різноманітні. Найбільш характерні слинотеча, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді ці ознаки відсутні.

            Інкубаційний період триває від 12 діб до року, але частіше 2-3 місяці. Його тривалість у людини залежить від місця і характеру укусу. Найбільш короткий інкубаційний період спостерігається при укусах в обличчя, голову; найбільш тривалий  - при поодиноких укусах  тулуба та нижніх кінцівок.

            Під час інкубаційного періоду самопочуття укушених звичайно не страждає.

            Розрізняють три періоди хвороби:

  1. Продромальний.
  2. Хвороби, яка розвивається, або збудження.
  3. Паралічів, який завершується летальним наслідком.

У продромальному періоді з’являється біль в місці  укусу, свербіння, тянучі та ниючі болі по ходу місцевих нервових стовбурів. Потім розвиваються загальні прояви хвороби: безпричинна тривога, депресія, поганий сон, відчуття стиснення у грудях, тахікардія (часте серцебиття) та субфебрильна (трохи підвищена) температура. Тривалість цього періоду 2-3 доби.

У періоді збудження посилюються розлади з боку дихальної та серцево-судинної систем. Перший, клінічно виражений, приступ хвороби («пароксизм сказу») переважно розвивається раптово під впливом будь-якого подразнення. Приступ триває декілька секунд, супроводжуючись надзвичайно хворобливими спазмами м’язів глотки, які призводять до задишки інспіраторного типу (у диханні беруть участь всі допоміжні м’язи). Утруднене дихання супроводжується свистом, видих поверхневий, обличчя синюшне. Невдовзі розвивається один із самих характерних симптомів сказу – гідрофобія (водобоязнь). При наближенні до рота склянки води у хворого розвиваються рефлекторні спазми ковтальної мускулатури, і він, незважаючи на нестерпну спрагу, відштовхує її. З рота сильно тече слина, яку він не може  проковтнути через спазми м’язів глотки. Такі приступи тривають декілька секунд, але вони часто наступають один за одним. Незначне коливання повітря теж викликають описані пароксизми (аерофобія). Викликати приступи можуть будь-які подразники: яскраве світло (фотофобія), голосна розмова (акустикофобія), дотик до шкіри, поворот голови, кашель, натужування під час сечовиділення  та ін.

Через 2-3 доби приступи судом затихають і починається стадія паралічів. Паралічі виникають в нижніх кінцівках і швидко поширюються на тулуб. Через 12-20 годин після їх появи наступає смерть від паралічу дихальної мускулатури та спаду серцевої діяльності. У дітей приступи гідрофобії та збудження можуть бути відсутні.

      При укусі чи ослизненні скаженою твариною передусім промийте великою кількістю води пошкоджене місце міцним мильним розчином (лужні розчини швидко знезаражують вірус сказу) та припечіть рану йодом. Після цього треба негайно звернутися до хірурга або травматолога найближчого травматологічного пункту, поліклініки, лікарні. Постраждалих повинні приймати  поза чергою. У вихідні дні треба звернутися у «швидку допомогу».

Ефективних засобів лікування поки що немає. Застосовують симптоматичне лікування, яке  направлене на зменшення психомоторного збудження та страждань хворого. Людину, яка захворіла на сказ, ізолюють у лікарні. У джерелі зараження проводять дезінфекцію. Про випадок захворювання повідомляють відповідні заклади (служби). Щорічно в Україні від сказу помирає 1-2 особи.

Треба обов’язково щороку робити щеплення домашнім тваринам проти сказу. Всі особи, яких  покусали, подряпали чи ослинили скажені, підозрілі тварини після надання медичної допомоги підлягають  обов’язковій реєстрації і направленню на пункт щеплення, де їм проводять курс щеплення антирабічною вакциною.

Мисливцям на лисиць треба за 2-3 тижня до початку сезону полювання на хутряних звірів зробити з метою профілактики щеплення проти сказу. Мисливським собакам також роблять щеплення.

Необхідно взяти за правило: уникайте незнайомих тварин, не відловлюйте і не приносьте додому без ветеринарного огляду цуценят, лисенят та інших тварин.

 

                  Лікар-інфекціоніст МЛ№1                                                              Тропак М.З.               

06-06-2014р.

Дитячий гінеколог і навіщо він потрібен

 

Здавалося б навіщо дітям гінеколог? Виявляється потрібен і навіть дуже. Особливим завданням дитячого гінеколога є профілактика можливих гінекологічних захворювань, які могли б перешкоджати  нормальній репродуктивній функції майбутньої жінки. Саме дитячий гінеколог контролює підготовку організму дівчинки до того, щоб вона змогла в майбутньому стати матір’ю.

                Які захворювання лікує дитячий гінеколог

Дитячий гінеколог більше займається профілактикою ніж лікуванням. Він навчає матір і підростаючу дівчинку правильно доглядати за собою. Адже порушення особистої гігієни призводить до розвитку запальних захворювань, які можуть тривати роками і в результаті привести до безпліддя.

Слизова оболонка статевих органів дівчинки дуже ранима і в неї легко проникає інфекція, на відміну від слизової оболонки дорослої жінки, яка під впливом жіночих статевих гормонів вміє чинити опір інфекції. Лікування таких інфекцій – це також завдання гінеколога.

Великий розділ роботи дитячого гінеколога – гормональне порушення. Вони можуть зустрічатися у дітей з самого раннього віку, тобто вже з періоду народження. Відразу після народження у дитини може наступити гормональний криз, викликаний гормонами, що надходять в організм  з молоком матері. В результаті такого кризу у новонародженої дівчинки можуть збільшитись молочні залози і зовнішні статеві органи, з’явитися менструальноподібні виділення. Все це може до смерті налякати маму і завдання дитячого гінеколога в тому, щоб зняти ці страхи і навчити жінку правильно доглядати за дитиною. Особливу увагу дитячий гінеколог приділяє підліткам. У віці 11-12 років в організмі дівчинки під впливом гормонів відбуваються революційні зміни, змінюється її зовнішній вигляд, розподіл підшкірно жирової клітковини, ростуть молочні залози, починається оволосіння за жіночим типом. І найголовніше – у цьому віці формується менструальний цикл. Якщо він формується неправильно, вчасно розпочате лікування майже завжди дозволяє його відновити, Якщо ж не звертати увагу на порушення менструального циклу (його пізню появу, нерегулярність, хворобливість, то це може призвести до безпліддя).

Завданням дитячого гінеколога в роботі з дівчатками-підлітками є і навчання їх  правилам статевого життя. Саме дитячий гінеколог навчить дівчинку як попередити небажану вагітність і уберегти себе від інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) дуже часто призводять до формування безпліддя і до ускладнень під час наступних вагітностей та пологів.

Іноді ІПСШ передаються від батьків та інших родичів дитині побутовим шляхом, а батьки часто не помічають, що дитина хвора, що призводить до хронічного затяжного перебігу таких захворювань, як хламідіоз, уреоплазмоз.

         

              Коли дівчинку необхідно показувати дитячому гінекологу

Вперше дитячий гінеколог дивиться дитину в акушерському відділенні з метою виявлення аномалій розвитку статевих органів. Існує ще два обов’язкових віку для огляду у дитячого гінеколога: перед вступом до школи (шість-сім років) і перед початком статевого дозрівання (одинадцять-дванадцять років).

Дані огляди важливі для дитини! В 7 років дівчинка повинна вже дуже добре знати правила гігієни, щоб доглядати за собою самостійно, а в 12 років у дівчаток починається перша менструація і повинні знати, як правильно протікає менструальний цикл і за яких порушень потрібно звернутися до дитячого гінеколога.

Починаючи з 14 років дівчаткам рекомендується відвідувати дитячого гінеколога самостійно або разом з батьками. Безумовно дитячого гінеколога потрібно відвідувати не тільки планово або з приводу якихось скарг. Дитячий гінеколог може роз’яснити і мамі і дитині неясні проблеми, відповісти на всі питання, навчити як правильно чинити в тому чи іншому випадку.

В місті Олександрії на базі жіночої консультації МКЛПЗ Міська лікарня № 1 м. Олександрії функціонує кабінет з питань дитячої гінекології, де ви може отримати відповідь на хвилюючі Вас питання.

Отже звертаючи увагу на здоров’я дівчинки, важливо пам’ятати, що здоров’я дівчинки – це здоров’я нашої майбутньої нації.

 

 15-05-2014р.

 

Лікар  акушер – гінеколог МЛ №1                                              Чопенко Т.М.

Рак легень

 

Рак легень— злоякісна пухлина, що походить з епітелію бронхів.  Рак легень разом з раком шкіри посідають перші місця в структурі онкологічної захворюваності. Останнім часом в усьому світі спостерігається ріст захворюваності на рак легень, що вже набув характеру епідемії. Про актуальність питання красномовно свідчать статистичні дані. Так, захворюваність на рак легень в 2013р. по м.Олександрії становить 51 випадок на 100 тис. населення, 44% хворих звернулися до лікаря в пізніх стадіях  захворювання, коли радикальне оздоровлення малоймовірне. Тому більше року від моменту встановлення діагнозу прожило близько 51% виявлених хворих.

Етіологічними чинниками виникнення раку легень вважають забруднення повітря хімічними канцерогенами, вплив підвищеної радіації, активне та пасивне тютюнопаління та інш.

    Розрізняють центральний рак, що виростає із слизової оболонки бронхів великого калібру (головного, проміжного, часткового або сегментарного), периферичний рак – з субсегментарних бронхів та бронхіол та атипові форми.

За характером росту рак легень розподіляють на ендобронхіальний (пухлина росте в просвіт бронха), перибронхіальний (пухлина інфільтрує стінку бронха, звужуючи його просвіт) та розгалуджений.

     Найчастіша клінічна ознака центрального раку легень – приступоподібний, виснажливий кашель, що виникає внаслідок подразнення слизової оболонки бронха пухлиною. На ранній стадії захворювання кашель сухий, потім з’являється мокротиння, іноді з прожилками крові. Подальший ріст пухлини може призвести до її розпаду, що супроводжується легеневою кровотечею або до повної закупорки бронха, яка викликає ателектаз (спадіння) відповідної ділянки легень. Симптоми, які при цьому виникають: загальна слабкість, пітливість, підвищення температури тіла, задишка, біль у грудях, сильний кашель.

Периферичний рак легень тривалий час протікає безсимптомно, а тому лишається непоміченим. Його клінічні прояви пов’язані з поширенням процесу на плевру, грудну стінку, що викликає біль на стороні враження, а також з розпадом пухлини та параканкрозною пневмонією, що супроводжуються підвищенням температури тіла, кашлем з гнійно-кров’янистим мокротинням, загальною інтоксикацією (слабкість,втомлюваність, пітливість, втрата маси тіла, анемія).

Верхівковий рак легень (Пенкоста) характеризується різким болем на сторні ураження внаслідок проростання пухлини у плевру, грудну стінку, плечове нервове сплетіння, при цьому виявляють позитивний синдром Горнера: птоз, міоз, екзофтальм.

     Рак легень важке, часто фатальне захворювання, протікання якого залежить від стадії, в якій пухлина була діагностована.

Профілактичні заходи полягають у відмові від тютюнопаління, своєчасному лікуванні хронічних запальних процесів у легенях, регулярному рентгенологічному обстеженні органів грудної порожнини. Важливий вплив мають оздоровлення навколишнього середовища, зменшення шкідливих викидів в атмосферу, покращення умов праці на «шкідливих» виробництвах.

   

Лікар-пульмонолог МЛ№1                                              Кохан О.А.

28-04-2014

 

Укусив кліщ – перевіртесь на бореліоз

 

            Хвороба Лайма, або кліщовий бореліоз – це інфекційне захворювання, збудником якого є спірохети – борелії. Передається хвороба за допомогою укусу зараженого спірохетами кліща і вражає нервову систему людини, серце, опорно-руховий апарат і шкіру. Це дуже підступна хвороба, адже її початок нічим не відрізняється від звичайної застуди. Після інкубаційного періоду, який може тривати до двох місяців, у постраждалих з’являється невелика червона пляма (так звана «еритема»), що досить швидко збільшується.

            Згодом хвороба переходить у серйознішу стадію, вражає нервову систему, серце, нирки, печінку, суглоби, і хворий звертається до кардіологів, ревматологів, дерматологів. А ось навідатися до інфекціоністів більшості навіть на думку не спадає. Тим паче, що оскільки під час укусу кліщ виділяє своєрідне знеболювальне, відчути його можна не завжди. Заразитися хворобою Лайма можна тільки після укусу кліща, причому не завжди укус зараженої комахи обов’язково обертається початком хвороби, оскільки борелії практично не містяться в слині кліща, а живуть у нього в організмі і виділяються разом з фекаліями (це той випадок, коли ви кліща не помітили і розчавили або, дістаючи, пошкодили, і частина його тільця лишилася під шкірою).Хвороба Лайма діагностується за допомогою спеціально проведеного аналізу крові, а також на тлі інших наявних симптомів.

            То як же можна визначити, що людина захворіла саме на хворобу Лайма, які її симптоми? По-перше, місце, куди вкусив кліщ, червоніє, і пляма постійно збільшується, іноді досягаючи 30 сантиметрів і навіть більше. Форму має округлу або овальну. Протягом часу пляма може збліднути або прийняти синюшний відтінок. По-друге, перші симптоми хвороби схожі з симптомами грипу, тобто загальна слабкість, лихоманка, біль у м’язах, втома, біль у горлі (але не завжди). По-третє, проявляються ознаки ураження серця, суглобів, нервової системи. По-четверте, має місце підвищене серцебиття, аритмія, біль у грудях.

            Зазначимо, що пацієнт з хворобою Лайма не небезпечний для оточуючих, тобто кліщовий бореліоз не передається від людини до людини.

            Якщо ви помітили, що вас вкусив кліщ, обов’язково зверніться до травмпункту. Там вам витягнуть його, оброблять місце укусу і обов’язково відправлять його на аналіз до санстанції.  У разі ж, якщо ви витягли кліща, кліща слід помістити в скляну баночку, щільно закрити і якомога швидше доставити в санстанцію.

            Якщо ж цього зробити не вдалося, все одно потім обов’язково зверніться до лікаря.

Лікарі радять для початку максимально убезпечити себе, особливо під час виїзду на природу: надягати щільний світлий одяг, залишивши якомога менше незахищених ділянок, штанини заправити у взуття, опустити рукави, підняти комір. Але певно що мало хто зважає на ці поради, тому хоча б використовуйте репеленти, що відлякують комах, та періодично оглядайте себе і своїх супутників на наявність присмоктування кліщів. Усі ці елементарні заходи дозволяють вам максимально убезпечити себе під час відпочинку або роботи на природі.

            Слід уважно ставитися до домашніх тварин, які також можуть бути укушені кліщем та інфіковані. Паразити можуть проникнути в будинок на шерсті тварин, тому після кожної прогулянки ваш домашній улюбленець повинен бути уважно оглянутий.

            Отож будьте пильними та уважними до свого здоров’я.

 

 

Лікар-інфекціоніст МЛ №1                                                            Тропак М.З.

 15-04-2014

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом

                                                                    Туберкульоз

 

            Туберкульоз, або сухоти, відомий із сивої давнини, відколи існує людство на землі. Туберкульозом страждали люди і тварини з давніх давен.

            Епідемія туберкульозу хвилеподібна: то спалахувала, то затихала. У 1882р. Роберт Кох відкрив кислотостійку мікобактерію, яку весь світ називає бацилою, або паличкою Коха, а сьогодні її називають мікобактерією туберкульозу.

            Туберкульоз – це соціальна хвороба, тому він зростає у тих країнах, де погані соціально-економічні умови, де поганий добробут народу, низька його освіченість, примітивна санітарна культура.

            Збудником туберкульозу є мікроорганізми із родини мікобактерії: людського виду, бичачого виду та пташиного виду.

            Немає такого органу у людини, який би не міг уражатися туберкульозом: легені, шлунково-кишковий тракт, сечостатева система, очі, шкіра, лімфатичні вузли, кісти.

            Мікобактерії туберкульозу живуть:

-       у річній воді – 5 міс.

-       у ґрунті – 1-2 міс.

-       у фекаліях і на пасовищах – більше 1-го року

-       в молочних продуктах, що зберігаються на холоді ( масло, сир та інш.) – до 10 міс.

При температурі – мінус 23С° – збудники туберкульозу не гинуть 7

років, сонце вбиває їх за 7-10 хвилин.

            У Єгипетських пірамідах знайшли залишки ураженої туберкульозом кістки покійного, і коли їх посіяли на живильне середовище, то виросли мікобактерії туберкульозу, тобто вони можуть зберігатися і тисячоліттями.

Передача туберкульозної інфекції – від хворої людини до здорової відбувається:

  1. Аерогенним шляхом – при кашлі, чханні, розмові – хворий  виділяє аерозоль, який швидко висихає, частина крапель, багатих мікобактеріями довго знаходиться у зваженому стані в повітрі, при вдиханні здорової людини легко досягають альвеол легенів.
  2. Аліментарний спосіб зараження можливий при вживанні молока і молокопродуктів від хворих на туберкульоз корів, та вживанні яєць від хворої птиці.
  3. Інші шляхи передачі: через кон’юнктиву ока, шкіру, статеві органи, мигдалики.

Більшість симптомів туберкульозу неспецифічні. Запідозрити туберкульоз можливо при

наявності таких симптомів:

  1. Кашель або покашлювання з виділенням харкотиння, іноді з кров’ю.
  2. Швидка стомлюваність, слабкість.
  3. Знижений, або навіть відсутній, апетит, втрата ваги.
  4. Посилене потовиділення, особливо вночі.
  5. Незначні підйоми температури тіла до 37С°-37,5С°

При збереженні  одного  із  перечислених  симптомів  протягом  3-х тижнів,   необхідно

терміново з’явитися до терапевта.

Скринінгове виявлення хворих на туберкульоз – це

  1. Туберкулінодіагностика – щороку проводять дітям до 15 років.
  2. Флюорографію проводять усім дорослим і дітям з 15 років один раз у рік.

Лікування хворого на туберкульоз складається з двох фаз:

  1. Початкової ( інтенсивної) фази
  2. Фаза продовження лікування.

Під час початкової  фази  лікування  відбувається  швидка  загибель   мікобактерій

туберкульозу і хворі перестають бути заразними переважно через 2-3 тижні після початку лікування.

У фазі продовження лікування потрібна менша кількість антимікобактеріальних препаратів, але їх треба вживати хворому протягом тривалого часу. Тривалість лікування хворого при ранньому зверненні до лікаря 6-8 місяців.

Профілактика туберкульозу

Профілактика туберкульозу складається з 3-х «С»:

  1. Соціальна профілактика.
  2. Санітарна профілактика.
  3. Специфічна профілактика.
  4. Хіміопрофілактика.

Соціальна профілактика включає: оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, проведення  заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням.

Санітарна профілактика  - передбачає попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей, налагодження безпечного контакту з хворим на туберкульоз в активній формі.

Специфічна профілактика – це вакцинація та ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5 – 7 років.

Хіміопрофілактика – це застосування  протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього. Серед осіб, яким проводиться хіміопрофілактика туберкульозу, в 5-7 раз менше, у порівнянні з людьми, яким вона не проводилась.

            Своєчасне виявлення туберкульозу – є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження його серед людей. Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання. З метою своєчасного і раннього виявлення захворювання проводяться періодичні обов’язкові 1 раз на рік флюорообстеження дорослого населення та щорічне проведення туберкулінових проб у дітей.

Важливим методом виявлення туберкульозу є обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які тривалий час кашляють. Джерелом інфекції часто бувають люди похилого віку, особливо одинокі громадяни, а також особи без постійного місця проживання.

Звертаюсь до жителів нашого міста з проханням  - обов’язково всім пройти ФГ органів грудної клітини 1 раз на рік з метою виявлення туберкульозу.

Пам’ятайте: туберкульоз – це не вирок. Туберкульоз виліковний. Дотримуйтесь правил особистої гігієни та виконання рекомендацій лікаря  і це збереже вас від захворювання на туберкульоз.

 

  Н.І.Стец,      зав. амбулаторією №2

                                                                                                          центру первинної медико -

                                                                                                          санітарної допомоги

Сахарный диабет – не приговор!

 

            Знаете ли вы, что: Количество людей с диабетом в мире превышает 100 млн. человек. В Украине  их зарегистрировано более 1 млн., но статистика утверждает, что людей с диабетом в 2-3 раза больше.

О сахарном диабета: Диабет – это состояние когда организм человека не может должным образом использовать и сохранять питательные вещества, которые он получает из пищи. Питательные вещества, которые мы употребляем с пищей в организме превращаются в глюкозу. Глюкоза – основное «топливо» нашего организма, она обеспечивает энергией клетки. Инсулин – это вещество, которое помогает глюкозе попасть внутрь клетки, и снижает ее содержание в крови. При  сахарном диабете глюкоза не может попасть в клетки и накапливается в крови.

 

Есть две причины этого состояния:

  1. Организм не вырабатывает достаточного количества инсулина – Сахарный диабет тип І.
  2. Клетки организма  плохо реагируют на собственный инсулин - Сахарный диабет тип ІI

Сахарный диабет тип ІI – 90% людей из числа болеющих имеют этот тип диабета.

 

Факторы риска развития диабета.

  1. Ожирение. Больше половины жителей Европы, куда относится и Украина имеют избыточный вес. Каждые 10кг избыточного веса увеличивают вероятность заболеть диабетом в 2 раза.
  2. Низкая физическая активность – способствует увеличению веса, а следовательно диабета.
  3. Нездоровое питание – употребление пищи с высоким содержанием сахара и жиров.
  4. Наследственный фактор.

 

Ответив на следующие вопросы, вы можете подсчитать свой риск развития диабета:

  1. Я женщина, родившая ребенка весом более 4,5кг – 1 балл
  2. У меня сестра/брат болеют сахарным диабетом II-го типа – 1 балл
  3. У меня один из родителей болен/болел сахарным диабетом II-го типа – 1 балл
  4. У меня избыточная масса тела – 5 баллов
  5. Я веду малоподвижный образ жизни – 5 баллов
  6. Мой возраст от 45 до 65 лет – 5 баллов
  7. Мой возраст более 65 лет – 9 баллов

Оцени результат:

3 балла и менее – низкий риск;

10 баллов и выше – высокий риск.

            Все кто находятся в умеренной и высокой группе риска должны 1 раз в год определять уровень глюкозы крови и мочи, для своевременного выявления болезни.

 

Если диабет выявлен:

Это не приговор – незначительные изменения в образе жизни приведут к значительному улучшению состояния здоровья.

            Ключевые факторы – это

-   снижение веса тела;

-   повышение физической активности;

-   изменение пищевого поведения с увеличением количества пищевой клетчатки, снижением общего употребления углеводов и жиров;

-   жесткий контроль показателей глюкозы крови. Чем лучше человек контролирует диабет, тем оптимистичнее прогноз.

Объединив усилия врача и больного мы сможем улучшить состояние здоровья.

Пришло время действовать!

 

 

Городской эндокринолог                                                   Бригида А.В.

 

 

4 лютого  - Всесвітній день боротьби з раком

Кожного року 4 лютого – Всесвітня організація охорони здоров’я відмічає як день боротьби з раком.

            Пухлини можуть з’явитися у людини в будь-якому віці. На сьогоднішній день значно зростає онкопатологія і у дітей.

            На виникнення раку впливають фактори зовнішнього середовища, що пов’язані з харчуванням (35%), тютюнопалінням (30%), інсоляцією (5%), алкоголем (2%), дією хімічних речовин, онковірусів, радіації.

            Проводячи аналіз онкозахворюваності населення м. Олександрії за даними МЛ №1 за 2013 рік встановлено, що захворюваність розподілилась таким чином:

I місце - рак  шкіри – 14,5 %

II місце - рак молочної залози – 12,0 %  

III місце - рак тіла матки – 9,4 %

IV місце  - рак легень - 8,5%

            У чоловіків на І місці залишається захворюваність на рак легень, у жінок – на рак молочної залози. Але хочеться додати ще і той факт, що у 2013 році значно зросла захворюваність  на рак передміхурової залози у чоловіків -  з 6,3 % у 2012 р. до 11,4% у 2013 р. та на  рак тіла матки у жінок – з 8,9% у 2012 р. до 17% у 2013 р. І це дійсні факти, яких спростувати неможливо.

            Смертність від онкопатології в 2013 р. склала 271,5 на 100 тис. нас.

Оскільки ми ведемо річ про найбільш поширені форми раку, необхідно звернути увагу на  ознаки передпухлинних станів таких, як рак шкіри, рак молочної залози, це ті ознаки, що може запідозрити в себе кожна людина. Нагадуємо, що симптомами передпухлинних станів шкіри являється поява на тілі поодиноких темно – червоного кольору, гладких, шорсткуватих бляшок, плям темно – сірого кольору з шорсткуватою поверхнею, що лущиться, шкірний ріг, себорейні бородавки, папіломи, пігментні невуси, хронічні запальні процеси шкіри – трофічні виразки, рубці, норецеві ходи.

Що стосується молочних залоз, то це поява поодинокого вузла, збільшення однієї із молочних залоз в об’ємі, виділення різного характеру із соска, біль в молочних залозах незалежно від менструального циклу, поява щільних дископодібних утворів без чітких контурів, наявність болючих округлої форми утворів, так званих кіст. Це може спостерігатись у молодому віці.

            Зі 100 жінок, котрі звертаються до лікаря на ранній стадії захворювання, 95 після лікування стають абсолютно здоровими.

            І сьогодні  це можливо без серйозних  фізичних та психологічних травм, надскладного реабілітаційного періоду.

Звертаючись до читачів, наголошую, що з метою раннього виявлення  клінічних ознак захворювань, своєчасного направлення на лікування відіграє проходження профоглядів: це і флюорографія, жіноча консультація, чоловічий оглядовий кабінет, додаткові дослідження. Не можна нехтувати медичними профілактичними оглядами, адже своєчасність – це запорука вашому здоров’ю.

 

Пам’ятайте: рак  - це не вирок, це просто діагноз.

Рак – виліковний.

Не гайте дорогоцінний час!

 

Лікар – онколог                                                                   Чуприна О.С

Куріння та здоров’я майбутніх дітей

 

            Тютюн у Європі вбиває в 4 рази більше людей, ніж автомобільні катастрофи.

Особливо хвилює той факт, що куріння 

поширене серед молоді та жінок.

            Наукові дослідження в розвинутих країнах світу показали, що тютюнопаління є безпосередньою причиною розвитку багатьох захворювань. Україна за даними ВООЗ відноситься до країн з високим рівнем тютюнопаління. За даними МОЗ України кожна п’ята жінка – активний курець.

            Куріння і вагітність – це дві несумісні речі. Для жінки, що палить, в житті настає такий момент, коли належить робити вибір – або нормальна здорова вагітність, або…

            При тютюнопалінні організм отримує масу шкідливих речовин – нікотин, смоли, канцерогенні речовини і дуже шкідливий для організму окис вуглецю. Взагалі в  тютюновому димі міститься 4000 різних компонентів, у тому числі 43 відомі канцерогени і сполуки, які сприяють утворенню канцерогенів в організмі. Крім того, при виробництві тютюну зазвичай використовується широкий набір хімікалій, включаючи гербіциди, фунгіциди, інсектициди та інші засоби. Фільтр цигарки затримує лише частину канцерогенних речовин і смол.

 

Яким чином впливає тютюнопаління на плід

  1. - При палінні  поглинаються вітаміни В, С і фолієва кислота, недостатність якої призводить до дефектів центральної нервової системи плоду.
  2. - Зниження ваги плоду (в середньому  на 200 грам). Існує пряма залежність від кількості викурених цигарок і масою,  яку втратить плід.
  3. - Діти, що народилися у матерів, які курили під час вагітності, мали знижений коефіцієнт інтелектуального розвитку (часто зустрічаються розлади функції читання).
  4. - Кисневе голодування плоду, в результаті починається затримка його внутрішньоутробного розвитку, що призводить до слабкого здоров’я майбутнього малюка. У таких дітей найчастіше виникають захворювання дихальної системи. На перших етапах життя, при повторному вдиханні тютюнового диму у таких новонароджених може зупинитися дихання. Шанси передчасних пологів збільшуються в 2 рази.
  5. - Поява ракових  пухлин у плоду.
  6. - Фізичні і розумові відхилення.
  7. - Жінка, що курить, може стати алергіком і передати цю схильність майбутній дитині (найчастіше виникає харчова алергія, алергія на пилок, бронхіальна астма).
  8. - Зниження функцій легень дитини (недорозвинені легені).
  9. - Зниження імунітету.
  10. - Зниження росту і ваги плоду.
  11. - Вроджені дефекти головного мозку, серця.
  12. - Ризик синдрому раптової смерті новонародженого.

На підставі підведення підсумків результату досліджень можна зробити висновок, що тютнопаління має комплексний несприятливий ефект для вагітності.

                        Звичайно, краще взагалі ніколи не починати палити. Але якщо ви вже маєте цю шкідливу звичку, бажано приблизно за рік до передбачуваного зачаття відмовитися від цигарок. Саме стільки часу необхідно для повного виведення нікотину з жіночого організму.

Багато жінок, кинувши палити, все одно проводжують переживати,  що перші тижні вагітності труїли своє дитинча тютюном. Не панікуйте, у ваших силах максимально знизити вплив тютюнопаління на перебіг вагітності. Обов’язково скажіть своєму лікарю, що ви нещодавно кинули палити. Він вам порекомендує вітаміни з підвищеним вмістом вітаміну С і заліза. Відмовтесь від продуктів і напоїв, що містять кофеїн (шоколад, кава, чорний чай, кола тощо). Намагайтесь їсти більше свіжих овочів, фруктів і пити натуральні соки. Якщо немає набряків, пийте більше рідини  (молоко, кефір, зелений чай, негазована мінеральна вода), щоб вивести з організму продукти розпаду нікотину. Не менше 3-4 годин гуляйте на  свіжому повітрі, уникайте прокурених приміщень і не дозволяйте оточуючим диміти у вашій присутності. Дотримання цих простих правил допоможе вашому організму впоратися з пережитою інтоксикацією і народити здорову дитину.

 13-12-2013р.  

 Лікар акушер-гінеколог ж/к МЛ№1                                   Гречко Т.С.

 

Грипп

            Грипп – тяжелая вирусная инфекция, поражающая людей независимо от пола или возраста. Это острое заболевание, которое отличается резким токсикозом, катаральными явлениями в виде ринита, заложенности носа и кашля с поражением бронхов.

            Эпидемии гриппа случаются каждый год обычно в холодное время года и поражают до 15% населения земного шара. Грипп и ОРВИ составляют 95% всех инфекционных заболеваний в мире. Ежегодно в мире заболевают до 500 млн. человек, 2 млн. из которых умирают.

            В этом сезоне согласно прогнозу Всемирной организации здравоохранения и проведенных мониторинговых исследований в Украине циркулируют такие штампы вируса гриппа:

-    новый для Украины штамп А/Виктория, который пока не реализовал в нашей стране свои эпидемические свойства;

-    опять же новый штамп вируса гриппа В/Висконсин;

-    и вирус гриппа А/H1N1/Калифорния (так называемый «свиной»), но его роль в эпидемическом процессе прогнозировалась второстепенной.

Вирус гриппа очень легко передается. Самый распространенный путь передачи инфекции – воздушно-капельный. Также возможен и бытовой путь передачи, например через предметы обихода. При кашле, чихании, разговоре из носоглотки больного или вирусоносителя выбрасываются частицы слюны, слизи, мокроты с болезнетворной микрофлорой, в том числе с вирусами гриппа. Вокруг больного  образуется зараженная зона с максимальной концентрацией аэрозольных частиц. Дальность их рассеивания не превышает 2 – 3 м.

      Обычно грипп начинается остро. Инкубационный период, как правило длится 2 – 5 дней. Затем начинается период острых клинических проявлений. Тяжесть болезни зависит от общего состояния здоровья, возраста, от того, контактировал ли больной с данным типом вируса ранее. При первых признаках заболевания необходимо обязательно обратится к врачу.

      Нет необходимости,   при отсутствии противопоказаний, резко снижать температуру тела, так как на высоте до 38,50С вырабатывается эндогенный противовирусный интерферон.

            При выборе жаропонижающего средства, нужно помнить,  что ацетилсалициловая кислота (аспирин) противопоказана детям моложе 16-летнего возраста из-за риска развития синдрома Рейе, который проявляется сильной рвотой и может привести к коме.

            Недопустимо, чтобы больной или родители заболевших детей самостоятельно начинали прием антибиотиков (часто неоправданный), что не только не предупреждает развитие бактериальных осложнений у взрослых и детей, а порой и способствует возникновению аллергических реакций, переходу заболевания в хроническую форму, дисбактериоза, формированию устойчивых форм бактерий.

            В некоторых случаях могут быть хороши для профилактики ОРЗ народные методы лечения: клюквенно-брусничный морс, чай со специями (черный перец, корица, кориандр, имбирь, гвоздика), луковый суп с чесночными гренками, квашеная капуста, салат из корня сельдерея, эхинацея, жень-шень.     

            Для профилактики гриппа и других ОРВИ важно уменьшить число контактов с источниками инфекции, что особенно важно для детей. Не рекомендуется активно пользоваться городским общественным транспортом и ходить в гости. Дети должны как можно больше гулять: на свежем воздухе заразится гриппом практически не возможно.

            Необходимо помнить, что инфекция легко передается через грязные руки. Специальные наблюдения показали, что руки до 300 раз в день контактируют с отделяемым из носа и глаз, со слюной. При рукопожатии, через дверные ручки, другие предметы вирусы переходят на руки здоровых,  а от туда к ним в нос, глаза, рот. Так  что,  по крайней мере, на период эпидемий рекомендуется отказаться от рукопожатий. Необходимо  часто мыть руки, особенно во время болезни или ухода за больным.

            Существует ошибочное мнение, что после начала эпидемии вакцинация противопоказана. Тем не менее, если по каким-то причинам вакцинация не была сделана вовремя, то ее можно сделать и после начала эпидемии гриппа. Тогда, когда человек уже инфиц3ирован вирусом гриппа, то вакцина может оказаться неэффективной.

            Интересно знать, что простуда любит сладкоежек. Имейте ввиду, что все микробы питаются углеводом глюкозой. «Сытые» микроорганизмы быстро размножаются, усугубляя простуду и приводя к осложнениям. Кроме того, диета, богатая углеводами, способствует сильному потению. А чем больше вы будете на улице потеть, тем выше будет рис переохлаждения и вероятность заболеть.

            Что делать? Как минимум за пару часов до выхода из дому не кладите себе в рот, а тем более своим детям, конфеты, не ешьте хлеб, картошку, лапшу, каши, молоко, варенье, фрукты, не пейте сладкие соки. Все эти продукты, поддерживающие в крови и клетках высокий уровень глюкозы, которая дает энергию для роста бактерий. Стоит переохладится, вдохнуть зараженный воздух  - и система болезни заработает. Идеальное питание в простудный период – белково-жировое (а не фруктово-злаково-овощное). Заправляясь мясом, мы не только даем иммунитету материал для строительства антител, но и оставляем микробов на голодном пайке. От жирной пищи им тоже толку будет мало.

 02-12-2013р. 

            Врач-инфекционист ГБ№1                                                     Здановская Л.А.             

 

Ревматический артрит

 

            Ревматические артриты (РА) – это воспаление суставов, вызванные нарушением иммунитета; они могут возникнуть в любом возрасте. Жертвами этого заболевания наиболее часто становятся женщины, но оно встречается и у детей, подростков, людей среднего и старшего возраста. Ревматический артрит часто характеризуется ограниченной подвижностью суставов по утрам, болями и припухлостями в суставах пальцев, в лодыжках, коленях, запястьях и локтях, причем в течении дня наступает улучшение. Поражение суставов обычно имеет симметричный характер, т.е. если болит правое колено то и левое колено тоже, вероятно будет поражено.

            Радикальных методов лечения ревматических артритов не существует, но воспаление можно уменьшить. Лекарственная терапия делится на две большие группы: противовоспалительные препараты и антиревматические препараты.

            Стадия артрита устанавливается на основании рентгенологических данных. Она должна указываться врачом-рентгенологом при описании рентгенограмм суставов.

            Диагностические критерии РА включают:1) утреннюю скованность; 2) артрит 3-х и более суставов; 3) артрит суставов кистей; 4) симметричность артрита; 5) ревматоидные узелки; 6) сывороточный ревматоидный фактор; 7) рентгенологические изменения в суставах, характерные для РА. Диагноз РА выставляется при наличии, по крайней мере любых 4 из 7 критериев. Критерии 1-4 должны присутствовать не  менее 6 недель.   Дифференциальная диагностика проводится с реактивными артритами, болезнью Рейтера, системными заболеваниями соединительной ткани, псориатическим   артритом, остеоартрозом с реактивным синовитом и некоторыми другими заболеваниями.

            В связи с неясностью этиологии эффективное лечение РА – одна из труднейших задач в современной ревматологии. Системный, хронический, рецидивирующий и самоподдерживающий характер иммунного воспалительного процесса при РА требует для его подавления длительных и комплексных воздействий. Однако не смотря   на различные способы и средства воздействия, и современная терапия РА более чем у трети больных не предотвращает прогрессированания    заболевания, а лишь улучшает качество их жизни в период болезни.

Целью лечения при РА является подавление активности ревматоидного воспаления, предотвращение прогрессирования заболевания и стремление принести больному максимально возможное облегчение. Современная медикаментозная терапия РА включает одновременное применение лекарственных средств двух различных классов – быстродействующих, обладающих отчетливым противовоспалительным эффектом  (нестероидных и стероидных), а также базисных, или медленно действующих препаратов, оказывающих на ревматоидный процесс более глубокое патогенетическое влияние.

            Основу быстродействующих лекарственных средств составляют нестероидные противовоспалительные средства (НПВС). Правда, несмотря на отчетливый обезболивающий и противовоспалительный эффекты,  НПВС не замедляют прогрессирование РА. К тому же НПВС, особенно при длительном приеме, способны вызывать различные побочные действия.

            Лечение НПВС начинается обычно с более доступных и сравнительно дешевых препаратов. При их неэффективности, о чем можно судить уже спустя 5-7 дней от начала приема, назначается новый препарат. Пока не существует надежных методов выбора оптимального препарата для конкретного больного, из-за чего приходится подбирать наиболее эффективные препараты методом «проб и ошибок». При появлении побочных действий данный препарат отменяется и назначается новый из другой химической группы.

            Каждый больной РА вынужден постоянно принимать хотя бы один из перечисленных НПВС. В случае недостаточной эффективности какого-то  препарата, увеличивается его дозировка до максимальной или дополнительно назначаются  другие НПВС. Лучше сочетать нестероидные противовоспалительные препараты разных химических групп, например, индометацин и напросин. Не рекомендуется назначать больному одновременно более двух НПВС из-за возможности химической несовместимости препаратов.

            Только у 20% больных с использованием средств базисной терапии удается вызвать длительную, многолетнюю ремиссию., замедлить прогрессирование деструктивных изменений в суставах. В этот период больные трудоспособны и живут полноценной жизнью.

            Профилактика. Больные РА подлежат обязательному активному динамическому наблюдению в амбулаторных условиях. Основные задачи профилактики заключается в предупреждении обострений и прогрессирования процесса, восстановления функционального состояния суставов и трудоспособности больного. Если удалось достигнуть у больного состояния клинической ремиссии, чрезвычайно важно максимально продлить этот период  в течении заболевания.

            В период ремиссии РА больным рекомендуется соблюдать определенные гигиенические правила: избегать сквозняков, переохлаждений, носить более теплую одежду и т.п. Важно рациональное трудоустройство. При простудных заболеваниях, резких изменениях погоды, в период стрессовых ситуаций возобновляется краткосрочный прием НПВС.

            Больным РА противопоказана работа со значительным физическим и нервно-психическим напряжением, неблагоприятными метеоусловиями, в сыром, холодном помещении, на сквозняках, при значительных колебаниях температуры окружающего воздуха.  Умеренная функциональная нагрузка на суставы, наоборот полезна.

 22-11-2013р.

 

 

Врач-ревматолог ГБ№1                                             Калугина В.В.

Профилактика сахарного диабета у взрослых 

 

 

 

             Каждый год диабетом второго типа начинают болеть около 7  миллионов человек. Ежегодно больным диабетом совершают более миллиона ампутаций, так как при этом заболевании, в первую очередь, поражаются сосуды – ног, сердца, глаз, почек. Около семисот тысяч «диабетиков» каждый год становятся слепыми. Еще пятьсот тысяч утрачивают свои почки и встают перед необходимостью переходить на гемодиализ. Ежегодно четыре  миллиона страдающих сахарным диабетом покидают этот мир. Столько же каждый год умирает от СПИДа и гепатита.

            В наше непростое время ни один взрослый нормальный (адекватный) человек не может позволить себе из-за неосведомленности или небрежности в отношении своего здоровья серьезно и неизлечимо болеть. Это сразу же означает потерю хорошей работы, сложности в семье и т.д. и т.п. Поэтому предлагаем вам поговорить о профилактике сахарного диабета второго типа, который еще называют инсулиннезависимым, или диабетом взрослых. Около 95 процентов всех «диабетиков» болеют именно вторым типом. Это тяжелая болезнь, исцелить которую нельзя, хотя каждый из нас может уменьшить возможность его появления. К  тому же все способы профилактики диабета подходят и для улучшения состояния вашего здоровья при уже начавшемся сахарном диабете.

            К основным причинам этой болезни нужно, в первую очередь, отнести возраст: после 40 лет риск значительно возрастает. Вторым фактором является повышенный вес (на 20 и более процентов выше нормы) и отношение размера талии к бедрам – коэффициент 0,95 и выше увеличивает вероятность болезни. Следующая причина – наследственность (генетическая предрасположенность).Повышенное артериальное давление также нередко сочетается с данным недугом. Недостаточная физическая активность (гиподинамия) – еще один фактор, способствующий развитию диабета.

            Следуя житейской логике, проанализируем способы профилактики сахарного диабета второго типа.

            Первого места заслуживает здоровое питание (диета). Действительно, некоторые из перечисленных нами причин  напрямую связаны с употреблением значительного количества животных жиров и легкоусвояемых углеводов. Поэтому питание  больного или находящегося в группе риска человека с повышенной массой тела должно быть направлено на уменьшение потребления углеводов, чтобы излишне не загружать поджелудочную железу, и на ограничение поступления калорий, - чтобы еще не полнеть. Имеется в виду значительное ограничение (иногда полное изъятие) из рациона легкоусвояемых углеводов (сахар, лакомства), при излишнем весе – снижение калорийности, специальное дробное питание – 5-6 раз в сутки.

            Необходимо увеличить в рационе долю блюд из овощей и фруктов, исключая изюм, виноград, бананы и картофель, так как они содержат большое количество глюкозы, что категорически не  рекомендуется. Полезнее  всего блюда из капусты, свеклы, моркови, баклажанов, помидоров, редиса, огурцов, кабачков, брюквы, болгарского перца, зеленой фасоли, яблок,  цитрусов и ягод, поскольку они содержат целлюлозу и волокна, нужные для более медленного поглощения глюкозы. Можно добавлять отруби в супы и каши в процессе готовки. Напитками могут быть кисломолочные продукты, морсы, компоты и отвары трав.

            Кроме этого, необходимо 50-70% животных жиров поменять на растительные масла. Поэтому при разработке своего нового рациона учтите наличие нежирного мяса, рыбы и морепродуктов в  отварном, тушеном и запеченном виде. Жирное мясо, птицу, сливочное масло и жареную пищу вообще лучше исключить из меню. Также необходимо ограничить макаронные изделия,  хлеб, крупы, острые, пряные и копченые блюда. Алкогольные напитки придется исключить полностью, так как даже небольшое влияние спирта в организм снижает поступление глюкозы из печени.

            Каждодневные физические нагрузки – это второй способ профилактики. Обязательно выкройте полчаса в день для физкультуры ( аэробики, фитнеса). Если сложно сразу 30 минут – уделите своему здоровью 3 раза в день по 10 минут. Это может быть  прогулка в парке с друзьями, родственниками, или самостоятельно, с плеером. Сходите в бассейн, танцуйте, играйте в теннис, катайтесь на велосипеде. Если по карману – то  зайдите в фитнес - клуб, там вам подберут личную программу занятий.  Главное, чтобы физические нагрузки приносили вам удовольствие. Поэтому не экспериментируйте с интенсивными нагрузками, тем более если вам уже перевалило за 40 лет.

            Ежедневно используйте каждую возможность подвигаться:

-           ходите пешком по лестнице вверх и вниз – забудьте про лифт;

-           до магазина, прачечной, кафе добирайтесь пешком;

-           по пути на работу выбирайте ту автобусную остановку, которая  подальше от дома;

-           если у вас есть автомобиль, припаркуйте его подальше от места назначения и прогуляйтесь пешком;

-           на даче не только отдыхайте в гамаке, но и посадите что-нибудь полезное для своего рациона;

-           уделите время своим детям и поиграйте с ними в активные игры;

-           бывайте на рынках, выставках, пляжах и в парках.

            Третьим способом профилактики будем считать сохранение душевного равновесия.

Когда жизнь взрослого человека постоянно подбрасывает ему стрессовые ситуации, трудно сохранить нормальное эмоциональное состояние. Тут только вы сами сможете себе оказать помощь; поменьше контактируйте с отрицательно настроенными людьми и сохраняйте спокойствие. Сюда же отнесем совет: «Бросьте курить!». С помощью сигареты вы все равно по-настоящему не успокоитесь, а поступающий в организм никотин будет способствовать прогрессу диабета и его осложнений.

            Контролируйте свое давление. Научно установленный факт, что повышенное давление может привести к нарушению углеводного обмена в организме. Сердечно-сосудистые заболевания и диабет очень тесно связаны друг с другом, поэтому чем лучше взрослый человек будет следить за своим давлением, тем надежнее он сбережет свои сосуды. При этом необходимо отметить, что практически любая болезнь может привести к нарушению обмена веществ в организме, в том числе и углеводного обмена. Собственно поэтому и нужно вовремя и правильно лечить все болезни. Это и будет лучшей профилактикой сахарного диабета второго типа.

 8-11-2013р.

 

Врач – эндокринолог ГБ №1                                                  Колесник И.М.

 

 

Дивись, нас троє: я, ти і хвороба.

Тому, якщо ти будеш на моєму боці, нам буде легше подолати її одну.

Але якщо ти перейдеш на її бік, я один не в змозі буду подолати вас обох!

Авіценна

УВАГА ! РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

 

Рак молочної залози - одна з найбільш актуальних медико-біологічних та соціальних проблем сучасної медицини.

Кожні 35-37 хвилин на Україні виявляється новий випадок захворювання на рак молочної залози та кожну годину помирає жінка від даної патології. Рівень захворюваності на рак молочної залози в Україні за останні 40 років зріс більше ніж у 3 рази.

 

 

 

 

Основні фактори ризику виникнення раку молочної залози:

  • Вік старше 50 років
  • Наявність раку молочної залози у близьких родичів
  • Ранній початок менструацій ( до 12 років) чи пізня менопауза ( після 55 років)
  • Народження першої дитини у віці після 30 років
  • Вигодовування дитини груддю менше 5 місяців
  • Супутні захворювання ( захворювання молочних залоз, гінекологічні захворювання, аборти, надлишкова вага, порушення функції щитовидної залози, захворювання печінки)
  • Паління, зловживання алкоголю

 Рання діагностика

Коли рак молочної залози виявляється і лікується на ранніх стадіях захворювання, у жінки є більше варіантів лікування і реальна можливість повного одужання.

Ознаки хвороби

На ранніх стадіях рак молочної залози може не викликати болю чи будь-яких інших симптомів. Але по мірі росту пухлини з»являються зміни, до яких жінка повинна ставитися насторожено:

  • Ущільнення, припухлість у молочній залозі, поруч з нею чи під пахвою
  • Зміна розміру чи форми молочної залози
  • Виділення з соска
  • Зміна кольору чи шкірного покриву молочної залози на дотик
  • Зміни соска ( поглиблення, втяжіння, дряблість, злущування чи зміни типу «лимонної кірки»

 Необхідно проконсультуватись з лікарем з приводу:

  • Огляду молочної залози
  • Мамографії ( жінки у віці від 40 до 50 років повинні проходити мамографію 1 раз у два роки. Жінки після 50 років повинні проходити мамографію 1 раз на рік!)
  • УЗД молочної залози
  • Самоогляду молочної залози

 САМООБСТЕЖЕННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ

Діагноз раку молочної залози, як говорить статистика, на жаль приходиться почути кожній дев’ятій жінці. Але захворювання можна попередити. Для цього кожна жінка повинна періодично  проводити самообстеження молочних залоз.

 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Ви проводите самообстеження з метою переконатися у тім, що ви здорові, а не для того, щоб знайти хворобу!

 

Огляд перед дзеркалом:

Обидві руки покладіть за голову, подивіться, чи немає змін у формі, розмірі молочних залоз та структурі шкіри.

Покладіть руки на стегна, напружте м’язи грудей та рук. Перевірте, чи немає вузлів або заглиблень. Звертайте увагу на форму соска.

 

 

                                    Під час прийняття душу

 

 Покладіть ліву руку за голову, правою рукою невеликими круговими рухами прощупайте ліву молочну залозу, поступово просуваючись у напрямку соска.

Повторіть те ж саме лівою рукою на правій молочній залозі.

 

 

 

                                                   Лежачи

Ляжте на спину і покладіть праву руку під голову. Пучками пальців лівої руки прощупайте праву молочну залозу, поступово просуваючись у напрямку соска круговими або поздовжніми рухами. Повторіть теж саме лівою рукою на правій молочній залозі.

Особливу увагу зверніть на ділянку між молочною залозою та пахвовою ділянкою, а також саму пахву. В кінці обстеження легко натисніть на соски, щоб перевірити, чи немає виділень.

 

 

Поради лікаря

При підозрі на злоякісну пухлину Ви маєте пройти обов’язкове обстеження і лікування у лікаря-онколога. Лікування нетрадиційними методами («народні цілителі», « біоенергетика» тощо) приводять до прогресування хвороби і переходу процесу іу занедбану стадію. Це різко зменшує тривалість життя таких пацієнток.

 

 

 04-11-2013р.  

 Лікар-хірург МЛ№1                                               Казакова А.А.

Вірусний гепатит та його профілактика

            Хронічні вірусні гепатити становлять собою серйозну медичну та соціальну проблему у зв’язку з широкою розповсюдженістю, а також можливим розвитком цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (раку печінки). Вірусні гепатити – група інфекційних захворювань, які в першу чергу вражають печінку людини, викликають в ній запальний процес.

            Гепатит «А» (хвороба Боткіна) – найпоширеніша форма вірусного гепатиту. Зазвичай гепатит «А» починається з високої температури. Хвороба може тривати від 1 тижня і до 2 місяців. Період відновлення може розтягнутися до 5-6 місяців. Хворобою можна заразитися, контактуючи з інфікованими людьми або приймаючи заражену їжу і воду. Також гепатит «А» вважається хворобою брудних рук, а тому часто нею хворіють діти. Гепатит «А» вважається легким захворюванням з-поміж усіх гепатитів. Також від вірусу гепатиту «А» існують вакцини.

            Гепатит «В» - це більш важке захворювання, ніж гепатит «А», оскільки гепатит «В» може призвести до серйозних  уражень печінки аж до розвитку цирозу печінки і раку. Заразитися вірусом гепатиту «В» можна через кров, при статевому контакті, а також вірус може передаватися від матері до плоду при пологах. Так само, як і хвороба Боткіна, гепатит «В» починається з підвищення температури. Хворого турбують біль в суглобах, слабкість, нудота і блювота. При гепатиті «В» може відзначатися збільшення печінки та селезінки. Жовтяниця при гепатиті «В» буває рідко.

            Гепати «С» - це найбільш важкий різновид гепатиту. Найчастіше цим вірусом інфікуються молоді люди та особи середнього віку. Заразитися гепатитом «С» можна через кров, наприклад, при переливанні крові або використанні нестерильного шприца. Значно рідше хвороба передається статевим і вертикальним (від матері до дитини) шляхом. Майже в 90% випадків гепатит «С» перетікає в хронічну форму, що є найбільш небезпечним сценарієм розвитку захворювання. Хронічна форма гепатиту «С» може призвести до цирозу печінки або ракової пухлини. В даний час розробляються і впроваджуються в практику нові методи лікування гепатиту «С», що дозволяє підтримувати нормальний стан печінки хворих, а за сприятливих умов  - вилікуватися від цієї хвороби.

            Клінічні прояви мають місце лише в тих випадках, коли хвороба носить гострий характер, що буває край рідко. Це і пожовтіння склер очей, шкіри, збільшення печінки та селезінки, можуть бути ознаки інтоксикації, що проявляються підвищенням температури тіла ,головним болем, нудотою, зміною кольору випорожнень. Але фактично на сьогодні лікарі дедалі фіксують хронічну безсимптомну форму.

            Як вберегтися від інфікування вірусом гепатиту?

            Для того, аби вберегтися від цієї хвороби слід пам’ятати про наступні шляхи передачі гепатитів.

            При використанні голок і шприців хворого гепатитом. Мова - про наркоманів, які є головною жертвою гепатитів  «В» і «С». при цьому 70% з них – люди до 30 років.

            При переливанні крові. Інкубаційний період у гепатиту «С» - в середньому 30 днів. Весь цей час його носій (донор) може чудово себе почувати і навіть не підозрювати, що хворий. Але  донорську кров у нашому місті дуже ретельно обстежують  - шість місяців триває так званий  період карантинізації, під час якого кров донора обстежують кілька разів. Тобто зараження через переливання крові – виключене.

            При незахищеному статевому контакті. Крім крові, вірус гепатиту може міститися також у спермі, вагінальних виділеннях, а через мікротравми і тріщини на слизовій і шкірі досить легко проникає в кров. Зараження гепатитом  «В» саме статевим шляхом відбувається у 65% випадків, гепатитом «С» - у 5-10%. Тобто одним із методів профілактики цих гепатитів, як і при профілактиці зараження ВІЛ, є захищені статеві контакти.

            Побутовим шляхом. Як і раніше, актуальні і побутові шляхи передачі хвороби. Смертоносний вірус можна дістати через використання найпростіших предметів побуту -  зубної щітки, верстата для гоління, манікюрного приладдя, яким користувався хворий на гепатит.

            При проколюванні вух, пірсингу і татуювання. Джерелом інфекції  можуть стати навіть «пістолети», яким роблять проколи мочок вуха і які вкрай погано піддаються дезінфекції. Після цілої хвилі заражень в косметичних салонах США це нещасливе пристосування було раз і назавжди заборонено.  З тієї ж серії - модний пірсинг і татуаж. Ризик зараження гепатитом «В» і «С» під час татуювання вельми великий.

            Через воду і продукт харчування. Правда, цей шлях передачі вірусу актуальний тільки  у відношенні гепатиту «А», що викликає кишкову інфекцію. І хоч вважається, що цей різновид хвороби не важкий, безслідно для організму він не проходить, будучи фактором ризику розвитку жовчнокам’яної хвороби.

            Пам’ятайте! Гігієнічні правила прості, але ефективні, навіть при наявності джерела інфекції. Суворе дотримання правил особистої гігієни та санітарно-гігієнічних правил – надійний захист на шляху поширення цієї інфекції.  

 

 17-10-2013р.     

                        Лікар-інфекціоніст МЛ№1    Здановська Л.А.   

17-10-2013р.       

 

 

Небезпека «тихого полювання»

(профілактика грибоотруєнь)

 

Тихим полюванням або ще полюванням без пострілів називається ,

збирання грибів під час якого людина відпочиває тілом і душею.

 

Але й воно може бути небезпечним: збираючи маслюки, лисички чи опеньки, люди наражаються на небезпеку, ризикуючи вкинути до кошика гриба-мутанта чи просто отруйного. Кожного року в Україні реєструються випадки отруєння грибами. Серед них – діти. Люди свідомо ризикують і власним життям, і життям своїх близьких, пригощаючи їх грибними стравами. Отож перед збиранням грибів не завадить хоча б теоретично ознайомитися з їх видами, навчитись відрізняти справжні від несправжніх, визначати отруйні. А ще – перші походи в ліс треба здійснювати в супроводі досвідчених грибників, хоча й вони не застраховані від помилок. Але їхня присутність зводить до мінімуму ризик потрапити в халепу.

Збирання грибів є справжнім мистецтвом, бо відрізнити їстівні гриби від отруйних можна лише в цілому комплексі їх зовнішніх ознак, найбільш популярних серед того чи іншого виду. Зазвичай люди збирають гриби де заманеться: вздовж залізничних колій, автомагістралей, поблизу промислових підприємств, звалищ сміття, складів, де збираються пестициди. Цього не можна робити, тому що вони просякнуті токсичними речовинами, вміст яких, трапляється, перевищує всі допустимі норми в десятки разів.

Багато грибів, навіть білі гриби і підберезники, мають так званих двійників, змінюються в процесі мутації і їх важко розпізнати.

Слід чітко запам’ятати, що серед отруйних грибів є й такі, отрута яких діє повільно, тобто симптоми отруєння проявляється через 2-3 дні. Це зокрема, зелений мухомор, або як його ще називають – бліда поганка, що дуже схожа на печерицю і сироїжку.

Дехто для того, аби з’ясувати, чи серед зібраного урожаю є отруйні гриби, кидає в каструлю, де вони варяться, цибулину, вважаючи, що при їх наявності вона обов’язково потемніє. Це хибна думка. Особливу небезпеку становить так звана бліда поганка - найнебезпечніший із отруйних грибів, оскільки вона містить смертельну отруту – фалоїдин, який зберігає свою токсичність навіть після термічної обробки за температури 1000С. Ця отрута, потрапивши до організму людини, за 2-3 години майже повністю руйнує печінку й нирки, практично не залишаючи жертві шансів на одужання.

Для того, аби звести до мінімуму ризик стати жертвою «тихого полювання» вже приготовлені страви потрібно зберігати не більше 24-х годин в прохолодному місці і в емальованому посуді. Слід пам’ятати, що будь-які гриби дуже багаті на речовини, які важко засвоюються людським організмом. Тому при приготуванні їх потрібно кришити на дрібні шматочки, бо грибна клітковина не перетравлюється, заважаючи доступу харчових соків у шлунок. З цієї причини людям літнього віку слід відмовитись від страв, які містять багато грибів.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ОТРУЄННЯ: сильний біль у животі, частий пронос, безперервне блювання. Гострий шлунково-кишковий розлад нерідко буває холероподібного характеру. Організм різко обезвожується, з’являється сильна спрага, головний біль, холодний липкий піт, температура тіла знижується до 360-350С. Пульс слабкий, різко падає артеріальний тиск, кінцівки холодні, ввалюються очі, з’являється жовтуха. Відбувається жирове переродження печінки, селезінки, серця, нирок. Свідомість же в більшості випадків може зберігатися аж до настання смерті. Смерть настає в результаті паралічу судинно-рухового центру.

При отруєнні грибами (в тому числі блідою поганкою) слід негайно звертатися за медичною допомогою.

До приходу лікаря хворому треба очистити шлунок й кишечник (викликати штучно блювання й поставити клізму). До ніг й живота покласти грілку.

Людині, яка отруїлася грибами, ні в якому разі не можна давати алкогольні напої, так як спирт сприяє швидкому всмоктуванню грибної отрути.

Залишки грибів, рештки блювотних мас необхідно передати лікарю для дослідження.

Запорукою попередження грибних отруєнь, збереження свого та здоров’я своїх близьких може бути тільки детальне, до найменших дрібниць знання грибів: як їстівних так і отруйних.

Збирати й куштувати можна гриби, про які точно відомо, що вони їстівні, ті ж із них, які викликають бодай найменший сумнів, необхідно негайно викидати.

Забороняється збирати окремі частини грибів; збираючи пластинчасті гриби, особливо сироїжки, треба їх зрізувати з ніжкою, щоб упевнитись у відсутності на ній булавовидного потовщення на кінці, піхви на ньому та комірця навкруги верхньої частини ніжки. Серед пластинчастих їстівних грибів такий комірець мають тільки опеньки, печериці та гриб-парасолька строката.

Ніколи не куштуйте сирих грибів.

Збираючи печериці, особливу увагу потрібно звертати на колір пластинок, який буває від рожево-білого до брунатно-коричневого.

У смертельно отруйної блідої поганки, схожої за зовнішнім виглядом на них, пластинки завжди білого кольору.

Збирайте лише молоді гриби і не кладіть до кошика старих, перестиглих, червивих, запліснявілих. Перестиглі гриби небезпечні тим, що в них, як і в усякому зіпсованому білковому продукті, виробляються токсичні речовини.

Але небезпечні і дуже молоді гриби, будова і забарвлення яких не носять чіткого характеру (ними можуть виявитись і схожі отруйні).

Збирати гриби можна тільки в екологічно чистих районах. Як відомо, гриби – «чемпіони» по всмоктуванню та накопиченню шкідливих речовин – радіонуклідів, шкідливих хімічних сполук, трупної отрути та ін. Тому ті з них, які ростуть уздовж автошляхів, залізниць, біля хімічних підприємств, сільськогосподарських угідь, які обробляються отрутохімікатами, на скотомогильниках надзвичайно небезпечні.

Купувати гриби можна тільки на організованих ринках при наявності у продавця результатів лабораторних досліджень і дозволу на продаж.

Принесені додому гриби, особливо зібрані дітьми, знову треба ретельно переглянути і упорядкувати за сортом.

Гриби потрібно переробляти кулінарним способом в той же день, коли вони збирались. В крайньому випадку їх можна пересипати сіллю і зберігати в холодильнику не довше, ніж до ранку наступного дня.

Для приготування грибів не можна використовувати чавунний, мідний, алюмінієвий та цинковий посуд (він створює з речовинами, що є в грибах, сполуки, які змінюють їх колір, зменшують вміст в грибах вітамінів і навіть можуть бути отруйними).

Найбільш придатним методом заготівлі в домашніх умовах є їх соління, сушіння, маринування.

Консервувати гриби дома не слід, тому що їх неможливо зовсім відмити від землі та піску. Разом з останнім там можуть затриматися спори збудника ботулізму. Вони не гинуть при нагріванні до 1000С, а в домашніх умовах створити більш високу температуру неможливо. При герметичному закриванні банок металевими кришками створюються ідеальні умови для проростання цих спор. Тоді з’являється паличка, що виділяє токсин, згубна дія якого набагато сильніша всіх бактеріальних та хімічних препаратів.

Перед безпосередньою кулінарною обробкою грибів (приготуванням перших страв, смаженням і т.п.) їх спочатку треба ретельно промити, кілка разів міняючи воду: відвар не куштуючи, злити.

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що на відміну навіть від багатьох отруйних грибів, токсини яких під час кулінарної обробки руйнуються, отрута, що міститься в блідій поганці, не руйнується ні в результаті нагрівання, сушіння, ні під дією солі, оцту та інших чинників. Вона дуже довго може зберігатися у сухих, консервованих грибах.

Найтяжче грибні отруєння переносять діти та люди похилого віку; відсоток смертельних випадків серед цих категорій населення найбільш високий. Дітям до 5-ти років краще грибів не давати зовсім.

На сьогоднішній день не існує надійних способів визначення їстівних грибів. Твердження про те, що у відварі грибів, де є отруйні, чорніють вироби з срібла, набуває бурого кольору цибулина чи зубок часнику, що отруйних грибів не їдять комахи і слимаки, що всі гриби у молодому віці можна вживати без перестороги і т.п., помилкові.

При вивченні та засвоєнні грибної грамоти рекомендуємо користуватися відповідними атласами їстівних та отруйних грибів, таблицями, стендами, де виставлено їхні зразки, брошурами «визначниками», яких зараз випускається багато і які мають бути у кожній бібліотеці.

Не гріх порадитись із знавцями, бажано, щоб досвідчений грибник супроводжував кожну групу збирачів.

Тільки за таких умов «тихе полювання» не перетвориться в полювання на мінному полі.

 

 30-09-2013р.

 

Лікар-терапевт МЛ№1 Мар’ячкіна Р.М.

30-09-2013р.

Переможіть артеріальну гіпертензію

Артеріальна гіпертензія – найбільш поширене із хронічних захворювань в світі. В цілому 40% населення планети мають

підвищений артеріальний тиск. Як правило, мова йде про первинну артеріальну гіпертензію (гіпертонічну хворобу), у 95% випадків. Причиною вторинної артеріальної гіпертензії частіше є захворювання нирок, ниркових судин, ендокринних органів.

З віком число хворих на артеріальну гіпертензію неухильно збільшується і досягає 60-70% у віковій групі старші 60 років.

Артеріальна гіпертензія є одним із основних факторів ризику  серцево-судинних захворювань, який посідає значне місце в структурі непрацездатності, інвалідизації та смертності населення. у пацієнтів з високим артеріальним тиском у 3-4 рази частіше виникає ішемічна хвороба серця  (в т.ч. інфаркт міокарду) і у 7 разів порушення мозкового кровообігу (інсульт).

Знають про підвищення артеріального тиску 47% сільських  і 69% міських мешканців, лікуються відповідно 12% і 28%. Ефективне лікування (контроль АТ нижче 140/90 мм.рт.ст.) застосовують тільки 7% сільських і 17% міських мешканців.

Доведено, що навіть незначне зниження артеріального тиску знижує серцево-судинну захворюваність і смертність. Зниження АТ на 5-6 мм.рт.ст.  знижує смертність від серцево-судинних захворювань на 21%, частоту інсультів на 42%, частоту гострих інфарктів міокарду на 14%. Тому прийом ліків від гіпертонічної хвороби має бути постійним.

25 квітня 2012р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» . З метою реалізації пілотного проекту в місті ведеться облік хворих на гіпертонічну хворобу.

Дія Пілотного проекту поширюється на такі лікарські засоби (діюча речовина): еналаприл; лізіноприл; бісопролол; метопролол; небіволол; амлодипін; фенігідін .

При купівлі лікарського засобу в аптеці хворому відшкодовується приблизно 20% – 30%  вартості ціни на цей лікарський засіб.  Хворому виписується рецепт на лікарський засіб з діючою речовиною препарату,  з указанням дози препарату, кількості таблеток, за підписом і особистою печаткою лікаря, підписом завідувача відділенням, з печаткою, що вартість підлягає відшкодуванню.

 

 В реалізації Пілотного проекту  задіяні  аптеки:

-   «Ліки Кіровоградщини» №154 (вул.Семашко,15; вул..Діброви,77; пр.Леніна,68);

-   ТОВ «Медифарм» (вул..Червоноарміська,40; пр.Леніна,4; пр.Леніна,107; вул..Г.Сталінграду,31; пров.Борі Білого,6; вул..6-го Грудня,143/3; вул..50р.Жовтня,15; с.Димитрово, вул..Димитрівська,23);

-   ПП «Здоров’я» №23 (вул..Перщотравнева,23; вул..Перщотравнева,53; вул..Ч.Козацтва,47; вул..6-го Грудня,137);

-   ПП «РАКУТА» (вул..Перщотравнева,53; вул..Калініна,32; пр.Леніна,19; вул..Ч. .Козацтва,47).

 

 18-09-2013р.

Лікар-кардіолог МЛ№1                                        Радіонова О.І.

19-09-2013р.

Медогляди працюючих – це турбота про їхнє здоров’я

                Кожна праця повинна бути не тільки добре оплачуваною, але і безпечною. Всі ми чудово знаємо: за гроші здоров’я не купиш. На щастя існує трудове законодавство, яке передбачає  обов’язкові медогляди. Від роботодавця воно вимагає  не тільки слідкувати за безпечні умови праці, а й контролювати проходження медоглядів.

Мета медоглядів – зберегти здоров’я працівників.

Медичні огляди окремих груп працівників проводяться згідно наказу №246 від 03.08.2007р. Це медогляд по трудовому законодавству і зв’язаний з охороною праці, носить назву трудовий медогляд.

Він направлений в першу чергу на конкретну особу, захист, охорону і збереження її здоров’я в процесі трудової діяльності. Згідно ст..169 КЗОТ трудовій медогляд обов’язковий для працівників зайнятих на роботах:

-       важких;

-       з шкідливими та небезпечними умовами праці;

-       де потрібен професійний відбір.

Крім того, щорічний медогляд проходять всі особи до 21 року – незалежно від професії і виду робіт.

                Медогляди бувають попередніми (їх проходять, коли влаштовуються на роботу) і періодичним(на протязі трудової діяльності, часу перебування на визначеній посаді, роботі).

                Щорічно представник роботодавця разом з лікарем по гігієні праці визначають категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медогляду і  фіксують в відповідному акті.

                Попередній медогляд проводиться при прийомі на роботу з метою:

-       визначення стану здоров’я працівника і реєстрації об’єктивних показників здоров’я і можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов’язків в умовах дії конкретних шкідливих  і небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

-       виявлення професійних захворювань (отруєнь), які виникли раніше при роботі на попередніх  виробництвах і попереджених виробничо-зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Періодичні медичні огляди проводяться з метою:

-       своєчасне виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних і виробничо-зумовлених захворювань у працівників – забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників;

-       вирішення питання відносно можливості працівника продовжувати роботу – розробка індивідуальних і групових лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів;

-       проведення відповідних оздоровчих заходів.

 Профілактичний медогляд – проводиться з метою запобігання поширенню інфекційних і паразитарних захворювань серед населення, тобто він повинен гарантувати інфекційну безпеку всього населення України, а не особи, яку перевіряють. Профілактичний медогляд проводиться згідно наказу МОЗ України №280 від 23.07.2002р. «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб».

        Обов’язкові медичні огляди проводяться в лікувально-профілактичних закладах за місцем проживання або за місцем роботи. Перелік необхідних лікарів-спеціалістів, обстежень, видів клінічних, лабораторних та функціональних досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів, затверджений цим наказом.

        Усі результати обстеження обов’язково заносяться до особистої медичної книжки встановленого зразка.

        Обов’язкові профілактичні медичні огляди проводяться з дотримуванням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних норм і правил.

        У разі прийняття на роботу (або допуску на роботу) працівників, що не пройшли профілактичних медоглядів, а також порушення  термінів  їх проходження роботодавець несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

        Працівники, які не пройшли обов’язкових профілактичних медичних оглядів у встановлений термін, до роботи не допускаються.

        Профілактичний медичний огляд проводиться працівникам слідуючих категорій:

  1. Харчова і переробна промисловість.
  2. Тютюнова промисловість.
  3. Підприємства продовольчої торгівлі.
  4. Ринки.
  5. Підприємства громадського харчування.
  6. Дошкільні навчальні заклади.
  7. Загальноосвітні навчальні заклади.
  8. Позашкільні навчальні заклади.
  9. Професійно-технічні навчальні заклади.
  10. Вищі навчальні заклади ІІІ-IV рівнів акредитації.
  11. Притулки для неповнолітніх.
  12. Дитячі підліткові оздоровчі заклади.
  13. Лікувально-профілактичні заклади для дорослих.
  14. Пологові будинки (відділення), дитячі лікарні (відділення), відділення патології новонароджених, недоношених.
  15. Пральні, приймальні пункти білизни, хімчистки.
  16. Перукарні, косметичні та масажні кабінети.
  17. Лазні, сауни.
  18. Готелі.
  19. Гуртожитки.
  20. Спортивно-оздоровчі комплекси.
  21. Заклади культури.
  22. Розважальні заклади.
  23. Підприємства фармацевтичної промисловості.
  24. Водоочисні та каналізаційні споруди.
  25. Метрополітен.
  26. Транспортно-дорожній комплекс.
  27. Рибне господарство.
  28. Суб’єкти господарювання, що займаються вирощуванням і реалізацією тварин.
  29. Приватні послуги вдома.09-09-2013р.

 Зав.відділення профілактики МЛ№1                                                         Кривоконь А.П.

Гинеколог для современной женщины

 

                Про современных женщин пишут много и охотно. Тонны бумаги и миллионы электронных страниц посвящены вопросам о современной женщине: Кто она? Как делает карьеру? Каковы ее успехи на личном и семейном фронте?

                Вывод всегда один – современная женщина – это сильная, красивая и успешная человеческая единица, достаточно легко справляющаяся с жизненными трудностями и проблемами.

                Одну из таких проблем, я бы хотел обсудить в данной статье:

зачем нужен гинеколог в жизни женщины?

                Гинеколог – это врач, который успешно окончил медицинский институт и обучение в области лечения болезней женской репродуктивной системы, включая профилактику, диагностику и лечение различных гинекологических заболеваний. В соответствии с современными медицинскими рекомендациями каждой женщине, по крайней мере, раз в году, следует проходить профилактический осмотр  у гинеколога. А при наличии жалоб квалифицированная консультация гинеколога является непременным условием для сохранения здоровья женщины.

                В тоже время консультация гинеколога для многих женщин – настоящий подвиг. Почему так происходит? Можно ли изменить данную ситуацию?

                Редкой женщине, попавшей на консультацию к гинекологу, не хотелось бы, чтобы все побыстрее закончилось. Действительно, система здравоохранения, сложившаяся за годы существования СССР, глубоко внедрила в сознание, что идти на консультацию к гинекологу, не будучи замужем, позорно. Да и выйдя замуж, беспокоить гинеколога нужно исключительно в связи с признаками беременности. Порой даже один вид гинекологического кресла вызывает смущение и страх. среди причин, объясняющих эти тенденции, имеются низкий уровень просвещения в этой области, а также ложный стыд и страх перед врачом гинекологом. Девушки – подростки и молодые женщины боятся или стыдятся процедуры гинекологического обследования, а нередко самого врача-гинеколога.

                Все неизвестное – обычно вызывает страх, так, что некоторое волнение перед первым в жизни визитом к гинекологу вполне закономерно, особенно учитывая интимнейший характер этого процесса.

                Женские болезни возникли с момента существования прекрасной половины человечества. Ведь на женщину возложена большая ответственность за рождение и воспитания потомства. В последнее время, к сожалению, растет количество женщин с гинекологическими заболеваниями и злокачественными заболеваниями женской половой сферы. Здесь большую роль играют стрессы, понижение иммунитета, повышение количества различных инфекций, различные гормональные нарушения.

                Для своевременного предупреждения онкозаболеваний у женщин существуют онкоосмотры, основная цель которых – раннее выявление предопухолевых, опухолевых заболеваний женской половой сферы.

                Это позволит выявить предопухолевые  заболевания, начальные стадии рака и успешно вылечить. Опухоли в начальной стадии, как правило, хорошо поддаются лечению. Встречается быстропрогрессирующий рак, перед которым медицина бессильна, но такое бывает крайне редко. Чаще развитию опухоли предшествует длительно существующие предопухолевые заболевания. В частности, раку шейки матки предшествуют лейкоплакии и дисплазии, которые и выявляются при онкоосмотрах. Увидеть эти заболевания может только врач во время осмотра, так как протекают они бессимптомно, не вызывая жалоб у женщин. Очень распространены фибромиомы матки, мастопатии. Это тоже фон для развития злокачественных опухолей.

                Чем старше становится женщина, тем выше риск развития серьезных заболеваний. В последнее время наблюдается омоложение рака. Он может встречаться в любом возрасте.

                В каких случаях важно быстро обратится к врачу?

                При нарушениях менструального цикла, особенно при укорочении интервала между месячными и увеличениями кровопотери по количеству крови и дней нужно не откладывая обратится к врачу. Если появились боли в низу живота, обильные или необычного характера выделения из половых путей, тоже не медлите. Иногда приходят женщины, страдающие кровотечениями на протяжении 2-3 лет и ничего не предпринимающие. У них отмечается резкое падение гемоглобина (тяжелая анемия), что приводит к общему ухудшению состояния здоровья, памяти, работоспособности. У них могут встречаться кратковременные обмороки. Причиной чаще всего является фибромиома матки. Чем больше времени потеряно, тем выше вероятность развития рака.

                К сожалению, не все женщины проходят онкоосмотр по собственному желанию, так как уровень общего образования в нашем обществе очень низкий. К счастью, обязательное требование для того, чтобы попасть к любому специалисту поликлиники необходимо пройти онкоосмотр у гениколога.

                Особенно сложно заставить пройти онкоосмотр женщин старше  70 лет, а у нас таких очень много. Они считают, что они уже старые и им это совершенно не нужно. Но практика показывает, что онкологических заболеваний с худшими прогнозами в этой группе населения значительно больше. Да, им  тяжелее пройти лечение в силу общего состояния здоровья, но при желании они тоже добиваются успехов. Таких примеров очень много. Как правило, приходят пациенты, недовольные тем, что их заставляют пройти онкоосмотр. А уходят с пониманием, что это действительно необходимо для их же здоровья.

                Женщины, сидящие в коридоре, недовольны тем, что приходится долго сидеть в очереди…

                Когда одновременно на онкосмотр приходят 20-30человек, сразу всех посмотрель невозможно. В среднем на одну женщину уходит 12 минут. Слава богу, такие очереди бывают не так часто: раз в год или раз в полгода это можно перетерпеть.

                Подготовьте себя к посещению гинеколога психологически: вы никому ничего не должны, не обязаны оправдываться за те или иные обстоятельства в своей жизни, вы всегда можете отказаться от осмотра у данного доктора и выбрать другого, если при беседе он покажется вам неприятным.

 

Мужчины говорят: «Время - деньги», но женщины знают больше: «Время – это жизнь», что в действительности является правдой. Настолько правдой, насколько и тот факт, что жизнь не может пройти , не оставляя своих следов.

 

Онкоосмотр – лучшая профилактика рака! Помните об этом!

 30-08-2013р.

 

Врач акушер-гинеколог ГБ №1                                                    Чемойдан В.В.

Лептоспіроз

 

Лептоспіроз – гостра інфекційна хвороба, що супроводжується гарячкою, симптомами

загальної інтоксикації, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової системи.

         Джерело інфекції – дикі гризуни (щури, миші), домашні (велика

рогата худоба, свині,собаки) і промислові тварини (лисиці, песці), які виділять збудника в зовнішнє середовищез сечею. Хвора людина не становить небезпеки для інших. Зараження людей відбуваєтьсяпід час купання у водоймі, на рибалці, косовиці, при вживанні інфікованих продуктів і води, догляді за хворими тваринами. В організм людини і тварини лептоспіри проникають через ушкоджену шкіру і слизові оболонки. Частіше хворіють тваринники, працівники м’ясокомбінатів, дератизатори, особи, які працюють на заболочених луках. Максимум захворюваності припадає на серпень – вересень. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет.

         В організм лептоспіра проникає через ушкоджену шкіру і слизові оболонки рота, носа, очей, через шлунково-кишковий тракт і швидко проникає в кров, і з током крові заноситься в усі органи і тканини.

         Інкубаційний період триває 7 – 14 днів, іноді 1 – 2 дні. Початок захворювання переважно гострий з трясучим ознобом.   Температура тіла швидко досягає 39-40оС. Гарячка триває 5-10 днів і знижується критично. Після 2-5 днів нормальної температури може виникнути друга хвиля гарячки, яка коротша за першу.

         Хвороба супроводжується загальною слабкістю, нудотою, блюванням. Характерною ознакою є м’язовий біль, найсильніший у литкових м’язах, дещо менший - у м’язах спини, грудей, живота. У хворого відмічається гіперемія обличчя і шиї, ін’єкція судин склер, герметичні висипання на губах, крилах носа, зниження артеріального тиску, збільшується печінка (болюча при пальпації), зменшується виділення сечі.

         Основним методом лікування є можливо раннє призначення антибіотиків, а також введення специфічного імуноглобуліну.

         Профілактика лептоспірозу полягає у боротьбі з гризунами, охороні джерел водопостачання і продуктів харчування, від забруднення ними, забороні вживати воду з відкритих водойм у районі епідемії, використанні захисного одягу, гумових чобіт і рукавиць під час роботи в заболоченій місцевості, на бойках і м’ясокомбінатах, при догляді за хворими тваринами.

 

  Лікар – терапевт ІІ терапевтичного відділення 

поліклініки МЛ №1

                                    Бондаренко Т.П.

 

Оглядовий кабінет поліклініки

і його роль в протираковій боротьбі   

 

Профілактика краща від лікування, оскільки оберігає людину від прикрощів і страждань, зумовлених хворобою, а також від матеріальних витрат.

Аналіз онкологічної ситуації в країні невтішний – захворюваність і смертність від раку продовжують  зростати, що пояснюється погіршенням екології навколишнього середовища.

Аналіз причин запізнілої діагностики раку показує, що вони залежать не стільки від насиченості лікарняних закладів діагностичною апаратурою, скільки від низького рівня свідомого відношення до свого здоров’я населення.

Оглядові кабінети - це спеціальні підрозділи поліклініки, на які покладене завдання раннього виявлення злоякісних пухлин і передпухлинних захворювань зовнішніх (візуальних) локалізацій.

Якщо людина щорічно проходить медогляд в оглядовому кабінеті, своєчасно повідомляє про зміни в стані свого здоров’я, то онкозахворювання виявляється  на ранніх стадіях, а ризик занедбаних випадків зменшується в декілька разів.

Серед усіх злоякісних новоутворень людини пухлини зовнішніх (візуальних)  локалізацій становлять від 30 до 40%. До них належать рак шкіри, нижньої губи, порожнини рота, щитоподібної залози, молочної залози, зовнішніх статевих органів, шийки матки і прямої кишки. Всі вони доступні огляду і прощупуванню і легко можуть бути виявлені. Як правило, їх виникненню передують різні передракові стани: довготривалі дистрофічні процеси в шкірі, слизових оболонках, дисгормональні зміни в залозистих органах (зоб,  мастопатія), доброякісні пухлини (аденома, фіброаденома, папілома), хронічні запальні процеси (ерозія, трофічна виразка, нориця).

 



Обновлен 23 ноя 2019. Создан 04 окт 2014